This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 | ( <g/> яка страшна заміна слова інтелігенті <g/> ) і | про | свободу тубілець оповідає — </p><p> казав чужий <g/> , що не |
doc#94 | « <g/> Літературної України <g/> » ( <g/> 1989 <g/> , ч. 6 <g/> ) | про | те <g/> , що нема на Україні ( <g/> а отже <g/> , і в Союзі <g/> ) ні |
doc#97 | можна йти далеко <g/> . А що можеш забути про суниці <g/> , | про | щупака <g/> , ну <g/> … </p><p> Відколи існують люди і людська |
doc#97 | великою літерою <g/> , бо відтепер говориться тут не | про | Большакова тільки <g/> , а про синтетичний образ у |
doc#98 | на підпал <g/> . </p><p> Так от <g/> , як мені каже мій спогад <g/> , | про | Новиченка я вперше почув від Догадька <g/> . |
doc#98 | оглядів <g/> . </p><p> Застережімся наприкінці <g/> . Мова тут не | про | до блювоти і наскрізь набридлу « <g/> дружбу народів |
doc#98 | , де і чому та межа в людських душах проходила <g/> , як | про | це думалося або й говорилося <g/> . Може <g/> , ми навіть |
doc#99 | контекст <g/> » на обкладинці нічого не каже | про | те <g/> , що мовиться тут насамперед про Івана Франка |
doc#99 | в більшості української поезії <g/> . Колись я писав | про | еволюцію теми прощання в українській поезії |
doc#99 | , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь | про | себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> , |