Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 ( <g/> яка страшна заміна слова інтелігенті <g/> ) і про свободу тубілець оповідає — </p><p> казав чужий <g/> , що не
doc#94 « <g/> Літературної України <g/> » ( <g/> 1989 <g/> , ч. 6 <g/> ) про те <g/> , що нема на Україні ( <g/> а отже <g/> , і в Союзі <g/> ) ні
doc#97 можна йти далеко <g/> . А що можеш забути про суниці <g/> , про щупака <g/> , ну <g/> … </p><p> Відколи існують люди і людська
doc#97 великою літерою <g/> , бо відтепер говориться тут не про Большакова тільки <g/> , а про синтетичний образ у
doc#98 на підпал <g/> . </p><p> Так от <g/> , як мені каже мій спогад <g/> , про Новиченка я вперше почув від Догадька <g/> .
doc#98 оглядів <g/> . </p><p> Застережімся наприкінці <g/> . Мова тут не про до блювоти і наскрізь набридлу « <g/> дружбу народів
doc#98 , де і чому та межа в людських душах проходила <g/> , як про це думалося або й говорилося <g/> . Може <g/> , ми навіть
doc#99 контекст <g/> » на обкладинці нічого не каже про те <g/> , що мовиться тут насамперед про Івана Франка
doc#99 в більшості української поезії <g/> . Колись я писав про еволюцію теми прощання в українській поезії
doc#99 , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> ,