Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 література <g/> , власне <g/> , тут ні при чому <g/> , і твори так само й далі лишаються непророслими зернами <g/> , чимсь <g/> , що вийшло з країни минулого <g/> , не стало сучасним і не має взаконеного становища в країні майбутнього <g/> .
doc#87 А брак віри в підсовєтську систему при відсутності віри в що-небудь інше ( <g/> через незнання того іншого <g/> ) означає <g/> , що душевні сили цього покоління спали нерозтрачені <g/> .
doc#87 , тільки часткова <g/> ) і саме тому на перший погляд така страшно песимістична <g/> , а при глибшому вгляді така оптимістична — свідчення людини покоління про своє покоління <g/> , покоління четвертого Харкова
doc#88 Що вона при цьому думає <g/> , це вже її справа <g/> , яка нікого не обходить <g/> .
doc#88 Звичайно <g/> , були прояви провінціялізму <g/> , не бракувало боротьби з вітряками <g/> , як <g/> , наприклад <g/> , при спробі довести <g/> , що українці є первісним у слов’янському світі народом <g/> , що вони єдині законні спадкоємці праслов'ян <g/> , що жадні германці-готи чи варяги не відіграли найменшої ролі в історії українського народу <g/> , що українська мова — наймилозвучніша мова світу тощо <g/> , тощо <g/> .
doc#89 Не тільки не дбалося за стиль <g/> , що складався цілковито з утертих штампів <g/> , а навіть нерідко при початку роману було невідомо <g/> , чим він має скінчитися <g/> .
doc#89 А в Харкові йшло при майже порожній залі « <g/> Золоте черево <g/> » на початку й остання прем'єра — « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#90 Улюблений герой автора — Брянський — гине при штурмі висоти в Трансільванських Альпах <g/> .
doc#90 Може <g/> , навіть більше <g/> : може <g/> , — так ми схильні думати — навіть у тій людині <g/> , що її ми назвали совєтською <g/> , риси <g/> , позитивні для режиму <g/> , співіснують з углиб душі загнаними справді людськими рисами <g/> , яких ті люди <g/> , може <g/> , самі не відчувають <g/> , але які прокинулися б при сприятливих умовах <g/> .
doc#92 Carodej </p><p> Я вже казав при описі першої зустрічі з Фальком <g/> , що вірю в правдивість першого враження від людини <g/> .
doc#92 Гаразд <g/> , я беру її <g/> , про подробиці пізніше <g/> , телефоном або при зустрічі <g/> . </p>
doc#92 Правда <g/> , примірник Грінченка <g/> , що він мав <g/> , був гортаний так часто і так енергійно <g/> , що при кінці Левінової праці він увесь розсипався на поодинокі листочки з дуже потерпілими берегами <g/> .
doc#92 Але я був такий стомлений і так не хотів малого й закапелкового Анн-Арбору <g/> , що сказав Сіммонсові <g/> , що приймаю запрошення при одній-єдиній умові <g/> , що це буде стала посада <g/> .
doc#92 Згадую при цьому польський жарт <g/> : Що потрібне для того <g/> , щоб стати членом спілки письменників <g/> ?
doc#92 Не було при цьому стороннього спостерігача типу Стендер-Петерсена <g/> , а члени американського комітету ніколи не оповідали мені про обставини події <g/> .
doc#92 Він знайшов <g/> , роблячи добру міну при поганій грі <g/> , два <g/> .
doc#92 « <g/> Робочі редактори <g/> » Горбач і Гурський виходили з найкращих намірів <g/> , але <g/> , далекі від провідних славістичних центрів Америки <g/> , вони не уявляли собі <g/> , в якій складній ситуації вони опинялися і як їм при тому поводитися <g/> .
doc#92 Іноді це робилося в листах <g/> , але обережніше було робити це усно <g/> , принагідно <g/> , при особистих зустрічах <g/> .
doc#92 Не знаю <g/> , чи при цьому говорилося <g/> , що я расист <g/> .
doc#92 Геннінґ <g/> , данець <g/> , що вчився в Гарварді <g/> , а потім викладав у Копенгагенському університеті <g/> , прийшов на мій там виклад <g/> , коли я вже почав <g/> , і вийшов з авдиторії моментально при моїх останніх словах <g/> .