Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#89 Він провадить далі <g/> : « <g/> Але це не робить його поганим критиком усіх родів поезії <g/> .
doc#89 А прихильникам таких напучувань і всім переконаним у вищості саме заанґажованої літератури я дав би пораду щоранку <g/> , перед сніданком <g/> , повторювати собі рядок з поезії Максіма Багдановіча <g/> : « <g/> Бо нашто каласы <g/> , калі няма васількоу <g/> ?
doc#91 На поодиноких сторінках <g/> , у розкиданих натяках <g/> , але в « <g/> Таврії <g/> » живе світ дитячо-незайманої мрії й поезії <g/> .
doc#92 Особливо цікаві його розвідки щодо українського романтизму і новітньої поезії <g/> .
doc#94 ) Шевченко виступає і в поезії « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » 1858 року <g/> .
doc#94 Поет перекреслює візантійську традицію ставлення до книги і стверджує традицію західню <g/> , як це виразно видно в інших уживаннях слова книга і в його поезії <g/> , і в його прозі <g/> … </p>
doc#95 мовою їй писати <g/> . І про яку культуру <g/> . </p><p> Тичина схопив цю ситуацію в своїй поезії про Харків <g/> : </p><p> Харків <g/> , Харків <g/> , де твоє обличчя <g/> ? </p><p> до кого твій клич
doc#97 Серед багатьох тем і проблем цієї поезії центральною є ідея/тема російського імперського колоніялізму <g/> .
doc#97 Кожний знає <g/> , кожний був здивований <g/> , як часто Шевченко пише свої поезії від ім'я дівчини-жінки <g/> , але ніхто ще переконливо не пояснив <g/> , чому і для чого <g/> .
doc#98 Первомайський писав по-українському <g/> , — і <g/> , як писав <g/> , вийшов у перші шеренги української поезії ( <g/> й почасти прози <g/> ) поруч <g/> , скажімо <g/> , Тичини й Рильського <g/> , — не
doc#99 У нашому сторіччі через солов’їв пронеслися голод <g/> , винищення села <g/> , фронт на схід <g/> , фронт на захід <g/> , в житті вони <g/> , либонь <g/> , усе-таки ще є <g/> , але в новітній поезії знайти їх важко <g/> .
doc#99 Нерозрізнення песимізму і гістерїї в поезії <g/> , літературі <g/> , мистецтві — це <g/> , звичайно <g/> , не конче провина мистців <g/> , дзеркало не відповідає за те <g/> , що перед ним миготить <g/> , і не будемо вкидати їх за це до ( <g/> вдосконалених і вже суто національних <g/> , рідних <g/> ) в'язниць <g/> .
doc#99 Виглядає <g/> , що так і в більшості української поезії <g/> .
doc#99 Колись я писав про еволюцію теми прощання в українській поезії від Левка Боровиковського й Олени Пчілки до Юрія Тарнавського ( <g/> « <g/> Третя сторожа <g/> » <g/> , моя <g/> , 1993 <g/> ) <g/> .
doc#99 розцентрованій промисловості екс-СРСР <g/> . </p><p> ( <g/> Є в збірці одна-дві <g/> , на перший погляд <g/> , погожі поезії <g/> , найбільше « <g/> Тост <g/> » <g/> , але коли заглибитися — це ж хвала мистецтву в
doc#99 ( <g/> Першою була « <g/> Диригент останньої свічки <g/> » <g/> , 1990. <g/> ) Подиву гідну легкість переходу в тій самій поезії від римованого вірша до неримованого <g/> , говірного і навпаки <g/> , як кольоровий фільм виливається в чорно-білий і навпаки в фільмах <g/> , приміром <g/> , Едґара Райца <g/> .
doc#99 Апокаліптична частина І майстерна <g/> , можливо <g/> , краще <g/> , ніж багато й багато найновіших творів мистецтва ( <g/> а їх <g/> , особливо в поезії <g/> , багато <g/> ) <g/> , відбиває кінецьімперський стан непевности <g/> , тривоги й розгардіяшу в людських душах <g/> , тепер дуже популярний жанр і серед авторів <g/> , і серед читачів <g/> .
doc#99 напрямі <g/> , це робить сьогодні багато діячів різних мистецтв <g/> , може <g/> , особливо наполегливо — поезії <g/> . Але не знаю поки що нікого <g/> , хто б так стримано <g/> , так тактовно
doc#99 Але не знаю поки що нікого <g/> , хто б так стримано <g/> , так тактовно і так сміливо-вперто <g/> , до зухвалости <g/> , в українській поезії таке робив <g/> .
doc#99 « <g/> Автостопу <g/> » <g/> , зокрема « <g/> Автостопу <g/> » II <g/> , на нове слово в українській поезії <g/> . На порозі 21 ( <g/> чи XXI <g/> ) сторіччя <g/> . На переворот <g/> , і <g/> ,