Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 поезія Лятуринської — повна протилежність поезії Осьмачки <g/> , це два полюси нашої поезії сьогодні <g/> . </p>
doc#2 поезії Осьмачки <g/> , це два полюси нашої поезії сьогодні <g/> . </p><p> Протилежність ця з повною силою
doc#2 весело <g/> . </p><p> З Ярилом з'являється еротика <g/> . Деякі поезії « <g/> Веселки <g/> » межують з сороміцькими піснями <g/> , але
doc#2 ! <g/> . <g/> . Зірвав гаплик <g/> , </p><p> персня зняв мойого <g/> ! </p><p> Такі поезії про річку <g/> , що ковтнула не тільки черевичок
doc#2 , і Лятуринська пише свої « <g/> тичининські <g/> » поезії <g/> , ні на мить <g/> , одначе <g/> , не стаючи наслідувачем чи
doc#2 над світом <g/> , і чудо поступового перетворення поезії Лятуринської довершується появою
doc#4 частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої
doc#4 й спеціяльно деякими деталями <g/> . « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій
doc#4 два підходи до часу <g/> . Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » поезії — в дійсності молоді <g/> , а « <g/> нові <g/> » — старі в сенсі
doc#4 нею в основу структури збірки <g/> . « <g/> Старі <g/> » поезії — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> . Можна
doc#4 тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її
doc#4 « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42
doc#4 в коконі <g/> . А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша
doc#4 виразно на одну з значущих особливостей поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p><p> Якщо не говорити
doc#4 те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях
doc#4 . Ось сама поетка бачить таємницю зародження поезії — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на
doc#4 , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки поезії « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної
doc#4 . Не легке й чи варте заходу <g/> ? Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах
doc#4 поневолення — волі <g/> , дійсности — мрії <g/> , прози — поезії <g/> . І все тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто
doc#4 такої ж наснаги й концентрації <g/> , як у попередній поезії « <g/> жилаві <g/> » руки <g/> . Діялог триває <g/> : </p><p> « <g/> Адже й він з