This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | поезія Лятуринської — повна протилежність | поезії | Осьмачки <g/> , це два полюси нашої поезії сьогодні <g/> . </p> |
doc#2 | поезії Осьмачки <g/> , це два полюси нашої | поезії | сьогодні <g/> . </p><p> Протилежність ця з повною силою |
doc#2 | весело <g/> . </p><p> З Ярилом з'являється еротика <g/> . Деякі | поезії | « <g/> Веселки <g/> » межують з сороміцькими піснями <g/> , але |
doc#2 | ! <g/> . <g/> . Зірвав гаплик <g/> , </p><p> персня зняв мойого <g/> ! </p><p> Такі | поезії | про річку <g/> , що ковтнула не тільки черевичок |
doc#2 | , і Лятуринська пише свої « <g/> тичининські <g/> » | поезії | <g/> , ні на мить <g/> , одначе <g/> , не стаючи наслідувачем чи |
doc#2 | над світом <g/> , і чудо поступового перетворення | поезії | Лятуринської довершується появою |
doc#4 | частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає | поезії | від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої |
doc#4 | й спеціяльно деякими деталями <g/> . « <g/> Старі <g/> » | поезії | виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій |
doc#4 | два підходи до часу <g/> . Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » | поезії | — в дійсності молоді <g/> , а « <g/> нові <g/> » — старі в сенсі |
doc#4 | нею в основу структури збірки <g/> . « <g/> Старі <g/> » | поезії | — тут ніби пролог <g/> , « <g/> нові <g/> » — сама дія <g/> . Можна |
doc#4 | тому — вже згаданому — спостереженні <g/> , що « <g/> нові <g/> » | поезії | Наталі Лівицької-Холодної — це поезії її |
doc#4 | « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної — це | поезії | її старечого віку <g/> , що почалися <g/> , коли їй було 42 |
doc#4 | в коконі <g/> . А в самому характері « <g/> нової <g/> » | поезії | Наталі Лівицької-Холодної найбільша |
doc#4 | виразно на одну з значущих особливостей | поезії | Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p><p> Якщо не говорити |
doc#4 | те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої | поезії | <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях |
doc#4 | . Ось сама поетка бачить таємницю зародження | поезії | — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на |
doc#4 | , а словечко ніщота ( <g/> « <g/> бруд ніщоти <g/> » в тій таки | поезії | « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) було типове для літературної |
doc#4 | . Не легке й чи варте заходу <g/> ? Бо особливість | поезії | Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах |
doc#4 | поневолення — волі <g/> , дійсности — мрії <g/> , прози — | поезії | <g/> . І все тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто |
doc#4 | такої ж наснаги й концентрації <g/> , як у попередній | поезії | « <g/> жилаві <g/> » руки <g/> . Діялог триває <g/> : </p><p> « <g/> Адже й він з |