Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Тепла хустина обрію — це метонімія авторки <g/> , що сидить перед вікном і спостерігає початок зими й кота поза вікном <g/> .
doc#4 Якщо <g/> , як ми бачили щойно перед цим <g/> , займенники в своїх переключеннях об'єктивізують суб'єктивне <g/> , тут брак займенників і добір деталів і засобів образности суб'єктивізують об'єктивне <g/> .
doc#4 Дозволю собі дати цим тематично-настроєвим комплексам свої умовні назви й продемонструвати деякі з них тут перед читачем <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 <p> Попри це <g/> , і вінніпезька і переїзна виставки зробили своє добре діло <g/> , хоч би тим <g/> , що нагадували про борг Канади Куриликові <g/> , а може <g/> , й про обов'язок Канади перед світом <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Ось свині в холодній загорожі думають <g/> , що їх годують <g/> , а їм глузуючи простягають кусень вугілля <g/> ; перед нами наймит <g/> , що жартує <g/> , господар <g/> , що наглядає <g/> , дівчина з замурзаним обличчям ( <g/> “ <g/> Годує свині вугіллям <g/> ” <g/> , ч. 12 <g/> ) <g/> .
doc#6 Але тут варт підкреслити риси подібности <g/> , яких Курилик <g/> , імовірно <g/> , навчився або які в ньому посилилися під впливом тих щасливих довгих віденських годин перед картинами майстра <g/> .
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 Але якщо говорити про справжній екзистенціалізм <g/> , від Гайдеґґера до Сартра <g/> , а надто його релігійну галузку <g/> , репрезентовану Ґабрієлем Марселем <g/> , то спорідненість Куриликової творчости <g/> , його світогляду <g/> , його обличчя як мистця з екзистенціялізмом у його центральній ідеї закинености людини в світ і безсилости перед світом незаперечна <g/> .
doc#6 Це перед ним лежать розкидані на снігу криваві трупи ненароджених дітей <g/> , для Курилика — символ озвіріння нашої цивілізації <g/> , але аж ніяк не щоденна реальність <g/> , бо напевно ті зародки так не викидають напризволяще коло потічка <g/> .
doc#6 У “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) ідейний зміст хреста <g/> , перед яким схилив коліна хлопець <g/> , недвозначний <g/> , але непрониклива для світла паморозь на вікні <g/> , напевне <g/> , вабила мистця не тільки мальовничістю своєї поверхні <g/> , а й символікою відгороджености людини від світу <g/> ; і брак природного світла <g/> , посилений образом безсилого блимання гасової лямпи <g/> , а зрештою й <g/> , — напевне холодна <g/> , — кам'яна підлога <g/> , — чи це лише побутові деталі <g/> ?
doc#6 У “ <g/> Корови під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) збитість корів у щільностулений гурт знову говорить про безсилість живих істот <g/> , а отже й людей <g/> , перед грізною природою <g/> , а нещадна злива стає актом біблійно-гнівного Бога <g/> .
doc#6 Але задовго перед тим засада сенсаційности ( <g/> не конче в негативному сенсі <g/> ) якоюсь мірою знайшла собі шлях до назв Куриликових картин <g/> . </p>
doc#6 Він бачив невідкличне наближення атомної катастрофи <g/> , і він поспішав рятувати людські душі перед тим <g/> , як ця катастрофа сталася <g/> , поки не пізно <g/> .
doc#6 Праця і <g/> , може <g/> , ще діти <g/> , — ось те <g/> , що закривало перед ним порожнечу <g/> , порожнечу <g/> , до якої кожної хвилини могли вдертися кошмари його сповненого жахливими примарами душевного “ <g/> лабіринту <g/> ” ( <g/> вживаючи його власного терміну <g/> ) <g/> , що став назвою його картини <g/> , мальованої в закладі для душевнохворих під Лондоном 1953 року <g/> .
doc#6 Зрештою <g/> , аспекти історичний і біографічний у його творах важко навіть відокремити одні від одних <g/> , бо історію запровадження цивілізації на канадському колись дикому заході він бачить через суто особисту призму вражень свого дитинства <g/> , адже заселення канадських прерій відбувалося перед його очима і з його безпосередньою участю <g/> .