Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але з переїздом до Львова мовні відмінності стали для мене особливо виразними <g/> .
doc#9 Завдання це нелегке <g/> , зважаючи на далеко не блискучий стан нашої діялектології <g/> , зокрема й особливо діялектологічної лексикографії <g/> .
doc#9 <p> Наступний період становлять роки 1920—1939 <g/> , коли большевизм спорудив і підтримував мур між Галичиною ( <g/> з Волинню і Холмщиною <g/> ) з одного боку і рештою українських земель з другого боку <g/> , а все-таки галицькі впливи просочувалися <g/> , особливо в процесі « <g/> українізації <g/> » <g/> .
doc#9 Тут зосереджувалося політичне життя <g/> , особливо напружуючися в періоди виборів послів до парламенту <g/> .
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 Це має особливо велике значення <g/> , через те що М. Старицький був загальновизнаним лідером певної течії в розвитку української літературної мови <g/> , його « <g/> куті слова <g/> » викликали такі палкі дискусії й заперечення <g/> , що пам'ять про них живе ще й тепер <g/> , хоч самі поезії й переклади М. Старицького <g/> , де він переважно запроваджував свої мовні новації <g/> , й не належать у наші дні до часто і масово перечитуваних <g/> . </p>
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#9 З цього погляду особливо характеристична еволюція Б. Грінченка <g/> .
doc#9 , висвітлені ним тоді особливо повно в статті « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> .
doc#9 Але суть і в М. Коцюбинського зовсім не в цьому біографічному моменті <g/> , особливо <g/> , коли ми говоримо про пізніші твори М. Коцюбинського ( <g/> починаючи приблизно з 1902— 1903 pp <g/> .
doc#9 Адже біограф М. Коцюбинського розповідає <g/> , що ще на початках своєї творчости письменник працював над літературною мовою і що особливо багато поміток мовного характеру він зробив на перекладі творів Шекспіра <g/> , зробленому П. Кулішем <g/> , і на словнику Ф. Піскунова <g/> , де « <g/> найчастіше трапляються імена Ю. Федьковича <g/> , І. Верхратського <g/> , М. Устияновича <g/> .
doc#9 І особливо типово те <g/> , що головне джерело такої лексики в М. Коцюбинського — Галичина <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) цілу картину <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » — і особливо — поруч обидва варіянти <g/> : « <g/> Я побачив все море і ціле небо <g/> » — « <g/> Сон <g/> » <g/> , 130 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 <p> У Г. Стеценка2xxi <g/> : гей би — ніби ( <g/> « <g/> Очі в неї гей би волошки <g/> » <g/> ) <g/> , канарок — канарка ( <g/> « <g/> Як голодний канарок <g/> » <g/> ) <g/> , нараз — раптом <g/> , зразу ( <g/> « <g/> Нараз чує <g/> » <g/> ) <g/> , одинокий — єдиний ( <g/> « <g/> Біля одинокого вікна висить старий годинник <g/> » <g/> ) <g/> , переноситися — переїздити ( <g/> « <g/> Той перенісся у Львів <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Аналогічні спостереження можна було зробити й вивчаючи усну мову вселенців до Галичини <g/> , особливо дітей і підлітків <g/> .
doc#9 Матеріял подається в нього цілком не перевірений <g/> , але він цікавий як свідчення сучасника — хай вельми однобічного й засліпленого однією ідеєю <g/> , — а його проекти заміни « <g/> галицьких слів <g/> » « <g/> наддніпрянськими варіянтами <g/> » особливо виразно показують <g/> , як збідніла б українська літературна мова без деяких принесених з Галичини лексем <g/> .
doc#9 Іноді І. Нечуй-Левицький пропонує явні русизми ( <g/> взрив замість вибух <g/> ) <g/> , а особливо цікаві ті випадки <g/> , де він замість того слова <g/> , яке вважає за галицьке <g/> , пропонує сам якраз галицьке слово ( <g/> добуток <g/> , стосунки <g/> , почасти назвище <g/> ) <g/> .
doc#9 І хай ми відвели б навіть третину <g/> , навіть половину цих слів <g/> , довівши <g/> , що вони зовсім не прийшли до української літературної мови з Галичини <g/> , але і решти вистане <g/> , щоб побачити <g/> , яка все-таки величезна питома вага галицьких елементів у лексиці сучасної української літературної мови <g/> , особливо в сфері абстрактних понять <g/> . </p>
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> З доповіді наукового працівника І. Р. ( <g/> з Роменщини <g/> ) <g/> , виголошеної 15 жовтня 1943 р. в Літературно-мистецькому клюбі у Львові <g/> : парадоксального <g/> , етнаграфичних <g/> , професор <g/> , в Адесі <g/> , біаграфичних <g/> , автара ( <g/> тричі <g/> ) <g/> , храналагичний <g/> , історичний <g/> ; на початку своїх слів <g/> : Аснав'яненко <g/> , абарона <g/> , особливо <g/> , оця маларасійщина <g/> .
doc#9 Але особливо показова <g/> , може <g/> , нова сербська літературна мова <g/> .