Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 вибрані обмеження <g/> , бачу свій намір і плян <g/> . Але одного мені рішуче бракує <g/> . Не можу знайти назву <g/> .
doc#4 , чи не надається він на назву моєї статті <g/> . І ні одного знайти не спромігся <g/> . Шукання ці <g/> , правда <g/> , були
doc#4 свідомо використовував Тичина <g/> , згадаймо <g/> , з одного боку <g/> , його — так і названу « <g/> Фуґу <g/> » <g/> , а з другого <g/> ,
doc#4 життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного боку <g/> , в поетичних « <g/> листках з щоденника <g/> » <g/> , з
doc#4 суб'єктивізують об'єктивне <g/> . Маємо два вияви одного <g/> , і це одне зветься чудом справжньої поезії <g/> . </p><p> Не
doc#4 і одночасна смерть <g/> , щоб один не мусів пережити одного <g/> . Ідилія не лише родинна <g/> , а й ідилія відкритости
doc#4 цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> . Але мотив гармонії й вірности
doc#4 комплексу <g/> ! Не тільки це одна поетка <g/> , вірші одного й другого комплексу тиснуться на тих самих
doc#4 поетка могла б без великого труду поєднати речі одного настрою й теми в цикли <g/> , але це було мудрим <g/> , її
doc#4 , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою
doc#5 . Як у драмі <g/> , не як у романі <g/> , дія прикріплена до одного місця <g/> , це місце – кімната <g/> . Переважно кімната
doc#5 плиткий і вульгарний кооператор Іванчук одного разу висловлює філософську тираду про ролю
doc#5 ще менший <g/> , і так до без кінця <g/> , аж поки замість одного великого х не здобудемо безліч манісіньких <g/> ,
doc#5 двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами
doc#6 ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина
doc#6 Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p><p> Рідше це небесне
doc#6 і простір — не істотні <g/> , бо все через усе веде до одного <g/> , і це одне зветься Бог <g/> . Тому все в світі може
doc#6 мистцевої винахідливости є назва “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” <g/> , що справді змушує
doc#6 тоді як франкомовні студії спричинили читання одного роману Жорж Санд <g/> . Згадано ще “ <g/> російський роман
doc#6 кота в передньому лівому куті <g/> ) в “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” ( <g/> ч. 9 <g/> ) і в “ <g/> Ось де мій ворог