Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 <p> Кожний вибирає свою <g/> , йому найближчу концепцію <g/> , а суть поетичної творчости полягає в тому <g/> , щоб запропонувати безконечну кількість розв'язань <g/> , які <g/> , поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> .
doc#5 Побутові мотивації тут нічого не важать <g/> .
doc#5 Більше про перебіг його життя ми не знаємо нічого <g/> .
doc#5 Він чує « <g/> Юрчик <g/> » <g/> , він каже « <g/> Марта <g/> » <g/> , і більше йому нічого не треба <g/> .
doc#5 Не було в ньому нічого ні цікавого <g/> , ні ориґінального <g/> .
doc#5 Тоді <g/> , коли Славенко визнає <g/> , що навіть якби він знайшов у висліді своїх спроб змогу створити синтетичний білок <g/> , це нічого б не розв'язало в житті людства <g/> .
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#5 Славенко визнає існування Бога <g/> , тільки він байдужий до Бога <g/> , бо Бог невпізнанний методами науки і <g/> , зрештою <g/> , міг би він сказати <g/> , нічого не міняє в законах функціонування й забурень білка <g/> . </p>
doc#5 Тільки в Домонтовича Вер зраджує Комаху <g/> , а не він її <g/> , і бідному подоланому Комасі не лишається нічого <g/> , як писати листи до Вер <g/> , що ніколи не будуть відіслані <g/> .
doc#6 Покликання — і нічого більше <g/> .
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 Але я згадав цей фрескоподібний образ Караваджо <g/> , коли побачив Куриликів “ <g/> Докір сумління <g/> ” ( <g/> ч. 1 <g/> ) <g/> , хоч і теми <g/> , і виконання <g/> , і розмір <g/> , і функція двох картин не мають нічого спільного <g/> .
doc#6 Не було <g/> , отже <g/> , нічого легшого <g/> , як списати мистецтво Курилика до цієї категорії <g/> . </p>
doc#6 У детальній і солідно опрацьованій книжці Патріції Морлі повно деталів з життя Курилика <g/> , але нічого нема про те <g/> , що він читав <g/> .
doc#6 Виглядає <g/> , що він не знайшов нічого вартого уваги ні в Істанбулі <g/> , ні в Римі <g/> .
doc#6 Баба Мозес могла спокійно продукувати свої ідилічні варіації спокійного життя <g/> , passe-temps пенсійного віку <g/> , і не прагнути нічого поза своїм дрібноміщанським середовищем <g/> .
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#7 Якщо вона тому чи тому конкретному читачеві нічого не сказала <g/> , значить <g/> , поет і читач розмовляють різними мовами <g/> .