Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#69 Суд і право сказали про Х або У — ні <g/> , відтепер не винуватий <g/> .
doc#91 Любов до України — ні <g/> .
doc#81 А в справі мого українства — ні <g/> , я не знаю <g/> , чи вона була б щасливіша <g/> , коли б я пішов російським шляхом <g/> .
doc#95 ( <g/> Але характеристично — ні висока адміністрація університету <g/> , ні місцеві партійні газети <g/> , ні — поготів партійні органи міста моїх відвідин не помітили <g/> .
doc#29 Кінець-кінцем <g/> , Харків без Курбаса існувати міг <g/> , а Курбас без Харкова — ні <g/> . </p>
doc#24 Але цілість — ні <g/> .
doc#38 Зерова Чижевський згадує <g/> , Ніковського <g/> , Савченка <g/> , Шамрая — ні <g/> .
doc#70 <p> Принцип вибірковості слід було б заступити принципом уприступнення всього <g/> , що написав визначний автор <g/> , інакше кажучи <g/> ; повернутися до практики повних збірок творів таких авторів — хай народ сам побачить усе й сам вирішить <g/> , що йому відповідає <g/> , а що — ні <g/> .
doc#56 <p> У Смотрича є зриви в традиційність <g/> , читач напевне помітив їх у цитованій щойно — ні <g/> , не скажу поезії <g/> , — у вірші « <g/> Загиджене граками гасло <g/> » <g/> .
doc#81 У всякому випадку він був бувалий <g/> , я — ні <g/> .
doc#97 Так і з подіями <g/> : Безліч деталів знайдено <g/> , багато істотного — ні <g/> .
doc#45 <p> 2. Вибрані навмання примовки засвідчують велику узгодженість між букварем Потебні й збіркою Номиса <g/> : виріс <g/> , а ума не виніс — 4 = Номис 6355д <g/> ; сіре сукно лізе в вікно — 5 = Номис 41 <g/> ; їду <g/> , їду — ні коліс <g/> , ні сліду — 5 = Номис 435 <g/> ; не їв —зомлів <g/> , наївся — звалився — 4 = Номис 12156 <g/> ; у Києві дрова рубають <g/> , а на увесь мир тріски летять — 6 = Номис 11 <g/> ; лягла Гася <g/> , простяглася — 7 = Номис 458 та ін <g/> .
doc#21 В “ <g/> Арці <g/> ” — ні <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Першій <g/> , численнішій групі <g/> , українізація допоможе вийти з непевного стану “ <g/> ні тут <g/> , ні там <g/> ” <g/> ; національні почуття другої групи слід шанувати <g/> , а людей з її середовища прихиляти до української культури й української мови <g/> , що є засобом вияву тієї культури <g/> , їхнім блиском <g/> , привабою <g/> , без будь-якої примусовости ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 31 <g/> , 61 і далі <g/> ; Скрипник 151 <g/> ) <g/> .
doc#72 Тут Раковський писав <g/> : </p><p> Звичайно <g/> , цим ми зовсім не думаємо “ <g/> заперечувати <g/> ” ні української мови <g/> , ні певної української національної самосвідомости <g/> , але це покищо є потенційна сила <g/> , розвиткові якої форма радянської влади не тільки не заважатиме <g/> , але <g/> , навпаки <g/> , створить для неї умови повного розквіту <g/> .
doc#65 Хоч така характеристика трохи незвична — не знаходжу подібної ні в російських “ <g/> Вопросах языкознания <g/> ” ні в західних журналах куди більш наукового і більш теоретичного характеру <g/> ; хоч вона трохи нагадує того маляра <g/> , що намалював був лева <g/> , але <g/> , що глядачі думали <g/> , що це собака <g/> , то він підписав під малюнком <g/> : “ <g/> Се лев <g/> , а не собака <g/> ” <g/> , — проте в конкретних обставинах київського видання наголовок цей означав <g/> , слід думати <g/> , відмовлення від хронікальности й популяризаторства <g/> , від стрибків у шкільну методику <g/> .
doc#22 ні пахощів не має <g/> , ні снаги <g/> » <g/> ) <g/> ; віскі — на відміну від горілки — жовте <g/> ; деревам важко рости на мангатанському Граніті <g/> .