Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#100 схиляюся все більше до « <g/> західництва <g/> » <g/> , тобто з болем дивлюся на нашу непотопельну ні в яких огнях і водах провінційність <g/> , з якою я воюю все свідоме життя <g/> ,
doc#57 <p> </doc> </p><p> Не хвалюся тим <g/> , — навпаки <g/> , шкодую й журюся <g/> , — але за мало не тридцять років мого життя в Нью-Йорку я ні разу не спромігся поїхати на Союзівку <g/> , лісовий маєток для гостей Українського народного союзу <g/> .
doc#11 Не знаю <g/> , чи наші хрестоносці-веремієроби читали пізні романи Андруховича <g/> , але й « <g/> Московшда <g/> » <g/> , і вже тепер « <g/> Перверсія <g/> » ( <g/> так <g/> , с <g/> , не з <g/> , ради Бога милосердного <g/> ) побачили світ на сторінках « <g/> Сучасности <g/> » <g/> , і багаття не палали ні на Майдані Незалежносте в Києві <g/> , ні перед будинком Народного Союзу в Джерзі-Сіті <g/> . </p>
doc#75 Якщо ми хочемо познайомити з Хвильовим світ — а я думаю <g/> , що світ виграв би від такого знайомства <g/> , — нам краще починати не з цих ні для кого не цікавих речей <g/> , а з того <g/> , що мало на світі в літературі було таких Словолюбів і Життєлюбів <g/> , як Хвильовий <g/> .
doc#24 Ми не будемо рівняти ці твори ні рівнем мистецького виконання <g/> , ні глибиною філософського задуму <g/> .
doc#36 Спроби зафіксувати в скульптурних портретах « <g/> прогресивні особистості <g/> » — скажімо <g/> , Бєлінського ( <g/> 1870 <g/> ) — не принесли ні мистецьких осягів <g/> , ні прихильности публіки <g/> .
doc#17 Але одне безперечно <g/> : вставлення цієї сцени цілком розірвало б художню єдність твору <g/> , ту боротьбу двох тем <g/> , яка проймає його з початку до кінця – і <g/> , ні сіло ні впало <g/> , внесло б третю тему <g/> .
doc#37 Полтава й Лиман опинилися ні в сих ні в тих <g/> .
doc#26 Наголос поставлено на тому <g/> , чи даний письменник служив « <g/> народові <g/> » <g/> , чи ні <g/> .
doc#56 Але до колонізованих народів Росії <g/> , — ні <g/> , краще утриматися від таких заяв <g/> .
doc#73 Це шукання органічно-національного стилю <g/> , що не означає ні замкненосте супроти попередніх напрямів нашої літератури <g/> , ні ворожости до літератур інших націй <g/> , зокрема ж конче вимагає творчого використання здобутків нашої епохи в світі <g/> , доповідач пов'язав з попередніми етапами розвитку українського письменства <g/> , вказавши <g/> , що саме попередній етап <g/> , сказати б так <g/> , європеїзації української літератури <g/> , який своєї вершини досяг у творчості символістів <g/> , футуристів і неоклясиків <g/> , передбачає логічно повернення до національних джерел на основі синтези всього попереднього досвіду <g/> .
doc#40 Таким чином кожна мова одним звуковим відмінам і відтінкам надає ваги <g/> , а іншим ні <g/> .
doc#91 Ні автор <g/> , ні його герої не сміють журитися й бути задуманими <g/> .
doc#2 « <g/> Було червоне поле бою <g/> » <g/> , — більше ні слова про перебіг битви <g/> , але ми бачимо його <g/> .
doc#82 Чи читач це усвідомлює <g/> , чи ні <g/> , чи про це говориться вголос <g/> , чи замовчується <g/> , — але перцепція несправжности в творах слова така <g/> , що <g/> , чим більше автор ітиме в своїй щирості і адекватності <g/> , тим більше читач буде підозрювати його в прикрашанні ( <g/> чи то зі знаком плюс <g/> , чи мінус <g/> ) і тим менше йнятиме віри написаному <g/> .
doc#62 На перший плян висувалася потреба виявлення й публікації джерел <g/> , і то не старовинних ( <g/> це завдання взяв на себе Гарвардський інститут українознавства <g/> , а ми <g/> , в еміграційних інституціях <g/> , не мали для цього ні фінансової бази <g/> , ні достатньо кваліфікованих фахівців <g/> ) <g/> , а новіших <g/> .
doc#65 Не з'явився з них ні один <g/> .
doc#18 Ні народ <g/> , ні його пророк <g/> , « <g/> душа їх душі <g/> » <g/> , завжди знов таки « <g/> проводир незрячий <g/> » <g/> , не знають <g/> , чи вони досягнуть своєї мети <g/> , а навіть коли досягнуть <g/> , що це справді означатиме <g/> .
doc#33 Та на всіх етапах цього розвитку <g/> , які б вони не були часом брутальні й безоглядні <g/> , одне лишається певним і виразним у Степанові <g/> : « <g/> Він не брехав перед собою ні в думках <g/> , ні в учинках <g/> , і конкретність лишалась у нім <g/> , і життя не переставало бути йому пахучим <g/> , хоч і гірким мигдалем <g/> » <g/> .
doc#41 Ага <g/> , читач опиняється в ролі малої Ірці <g/> , коли та дістає незрозумілі <g/> , заумні для нефахівця пояснення книжкових ілюстрацій <g/> : « <g/> Дівчинка одриває голову від книжки <g/> , щоб подивитись <g/> , чи він жартує <g/> , чи ні <g/> » <g/> .