Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Сучасні <g/> , 1989 року <g/> , спроби зробити з нього мученика за свобОду щонайменше непевні <g/> .
doc#94 Чи я ( <g/> кожне я <g/> ) — це частина народу чи <g/> , навпаки <g/> , не належу до нього <g/> ?
doc#94 Людина може навіть не здавати з цього справи розумово <g/> , але в глибині підсвідомости вона знає <g/> : того завтрішнього дня я зречуся Горбачова <g/> ; коли треба буде <g/> , я знайду в нього всі сім смертних гріхів <g/> . </p>
doc#95 Але для нього це був місток до української мови <g/> .
doc#96 Для нього непродажність була такою ж самозрозумілою аксіомою <g/> , як для гості була продажність <g/> .
doc#96 Ними заповнено кілька поверхів його будинку-музею <g/> , але <g/> , вийшовши з нього <g/> , глядач не виносить в уяві ні одного <g/> .
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#98 яких він аж ніяк не належав <g/> ) <g/> . І з іншим пагіллям <g/> . </p><p> Саме про нього — не критичний дослід <g/> , не бібліографічний огляд <g/> , не біографічний нарис <g/> , не полеміку
doc#98 Ніколи не був у нього в гостях <g/> , ані він у мене <g/> , не чув з-за катедри доповідача або полеміста в науковій дискусії <g/> , в лекційній залі <g/> .
doc#98 Не на тлі доби <g/> , сучасників <g/> , київської мочемордої братії ( <g/> коли така біля нього була <g/> , в чому рішуче сумніваюся <g/> ) <g/> , самотнього кабінету <g/> .
doc#98 Аж раптом потягло написати про нього <g/> , несподіване бажання схопити на папері кусники образу <g/> .
doc#98 Новиченка мені розповідав десь у другій половині тридцятих років — тоді я вперше почув про нього <g/> , — розповідав Лев Юхимович Догадько <g/> , колега з Інституту журналістики і людина довіри <g/> .
doc#98 Захват був у нього майже постійним станом <g/> .
doc#98 Дотепний <g/> , бездоганно чесний <g/> , він був мало пристосований до радянської системи донощицтва й брехні <g/> , і наукова кар'єра в тих обставинах йому не вдавалася <g/> , на нього сипалися доноси <g/> , двері університетів закрилися для нього <g/> , потім адміністратори відцуралися його в усьому Харкові <g/> , і врешті-решт він був змушений податися до Полтави <g/> , до педінституту <g/> .
doc#98 Дотепний <g/> , бездоганно чесний <g/> , він був мало пристосований до радянської системи донощицтва й брехні <g/> , і наукова кар'єра в тих обставинах йому не вдавалася <g/> , на нього сипалися доноси <g/> , двері університетів закрилися для нього <g/> , потім адміністратори відцуралися його в усьому Харкові <g/> , і врешті-решт він був змушений податися до Полтави <g/> , до педінституту <g/> .
doc#98 Я тоді не чув про Новиченка <g/> , не читав про нього або його самого <g/> .
doc#98 або Дядька Тараса ( <g/> Миколи — Кулішевого Мазайла <g/> , не того <g/> , що нехай без нього не можемо жити <g/> , але хіба для того <g/> , щоб перед образом його складати неутомленнїї
doc#98 Але <g/> , може <g/> , ірраціонально <g/> , химерно алогічно <g/> , скаже він і про автора листа — людину і вченого <g/> , — і так само <g/> , хай навіть алогічно <g/> , виправдає мене за те <g/> , що я прив'язав до нього аматорські міркування про перспективи на майбутнє України <g/> , міркування <g/> , що на них ніхто не мусить приставати <g/> , як <g/> , певна річ <g/> , не мусить і зважати <g/> , візьміть усе тільки за <g/> , як французи звуть <g/> , le verbiage <g/> .
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …