This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 | ( <g/> " <g/> Я думал <g/> , что пожар <g/> , ей богу <g/> " <g/> , Гоголь <g/> ) <g/> ; у | нього | ж є приклади вживання називних речень у |
doc#16 | слова <g/> , що вони стосуються насамперед до | нього | самого <g/> ? </p><p> Тому в дальшій частині статті ми не |
doc#17 | ( <g/> хуторяни 1 дії <g/> , божевільні – З дії <g/> ) і тікає з | нього | <g/> ; фінал обох дій – утеча Малахія <g/> . У 2 і 4 дії |
doc#17 | , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від | нього | вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що |
doc#18 | : твір Франка наскрізь оригінальний <g/> . Ключів до | нього | слід шукати у Франкові і в самій поемі <g/> , не поза |
doc#18 | вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в | нього | <g/> . </p><p> Наголовок цьому писанню взято з Франка <g/> , з |
doc#18 | : </p><p> Бо життя — се клейнод <g/> , хіба ж є Що дорожче від | нього | <g/> ? ( <g/> XI <g/> ) </p><p> Ярема не міг зрозуміти <g/> , чому Франко не |
doc#18 | , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> . Для | нього | « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це |
doc#19 | , мусімо сказати <g/> , що при такому поділі був з | нього | радше не шевченківець <g/> , а кулішівець <g/> , з деякими |
doc#19 | , яскравими й соковитими мазками <g/> . Але все це для | нього | побіжне <g/> . Основне для нього — трагедія батька <g/> , |
doc#19 | . Але все це для нього побіжне <g/> . Основне для | нього | — трагедія батька <g/> , що бачить <g/> , як руйнується |
doc#19 | совісті має <g/> ! Але тепер усе це ні до чого <g/> , усе для | нього | повисло в повітрі <g/> . Світ змінився <g/> , ґрунт |
doc#19 | і добре господарювать <g/> » <g/> . Усі засоби для | нього | добрі <g/> , бо він звик до того <g/> , що він сила і все |
doc#19 | судись <g/> » <g/> , — а дужий і багатий це він <g/> . Калмики для | нього | все одно <g/> , що собаки <g/> , а прості козаки не багато |
doc#19 | гримить на ввесь край <g/> ; полковник Терпуг <g/> , що в | нього | армійці вивезли трьох дочок <g/> , а він затявся й не |
doc#20 | 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у | нього | співробітником — театральним рецензентом <g/> , а |
doc#20 | . Він міг би продиратися на Уманщину <g/> , там у | нього | була батьківська хата й рідня <g/> . Але і я не вірив у |
doc#20 | . Розмова не могла бути дуже змістовною <g/> , бо до | нього | не пускали <g/> , і говорилося через заґратоване |
doc#20 | , коли Юрко <g/> , вислухавши прочитане <g/> , наклав на | нього | резолюцію таку ж рішучу <g/> , як і коротку <g/> , цитатою з |
doc#20 | американцем <g/> » <g/> , і ми зустрілися <g/> , як рідні <g/> . Від | нього | я дістав перші лекції америкознавства <g/> . |