Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Я приглядався й до них <g/> .
doc#89 На якусь « <g/> Сільву <g/> » <g/> , цирк <g/> , естраду заманювати глядача не треба було <g/> , він сам помишляв квитки <g/> , сам платив за них <g/> , сам добивався до залі <g/> .
doc#68 Дещо з них показано на прикладі поезії « <g/> Ніч — хай буде тьмяніша <g/> …
doc#9 А суть саме в цих загальних висновках <g/> , бо твердження про мішану східно-західну основу нашої нової літературної мови збиває наскоки на цю мову і « <g/> східняків <g/> » <g/> , коли вони обурюються західним характером якого-небудь слова або звороту <g/> , прийнятого в літературній мові <g/> , і галичан <g/> , коли вони заявляють <g/> , що літературна мова незрозуміла якимись елементами комусь із них через свій <g/> , мовляв <g/> , східний характер <g/> . </p>
doc#81 Можливості вибору безмежні <g/> , і <g/> , беручи драстичний приклад <g/> , історію першого десятиріччя нашого століття в Російській імперії цілком можна написати без Миколи II <g/> , а можна — без Леніна <g/> , з національно-визвольними рухами або без них <g/> .
doc#40 Одні з них <g/> , з іменниковими й числівниковими корелятами в відповіді <g/> , відміняються тільки в відмінках <g/> : хто <g/> , що <g/> , скільки <g/> ; інші <g/> , з прикметниковими корелятами <g/> , — в родах <g/> , числах і відмінках <g/> : який ( <g/> про властивість предмета <g/> ) <g/> , чий ( <g/> про приналежність предмета <g/> ) <g/> , котрий ( <g/> про місце предмета за порядком <g/> ) <g/> . </p>
doc#69 <p> Проста істина <g/> , просте правило і не нове <g/> , але довгий до них шлях <g/> : усе <g/> , що було <g/> , було і має своє місце в історії <g/> .
doc#81 <p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> .
doc#15 <p> Але ніщо не змушує нас уважати <g/> , що називні речення всі і завжди виникали чи повинні були виникати в результаті розпаду рядів <g/> , прориваючи тісні для них межі того речення <g/> , в якому вони спершу перебували <g/> .
doc#90 От у Румунії <g/> , в селянській хатині <g/> , маленька дівчинка дивиться на них з ненавистю й каже <g/> : « <g/> Траяска Романія Маре <g/> » ( <g/> « <g/> Хай живе велика Румунія <g/> » <g/> ) <g/> , Для непереможних « <g/> бійців <g/> » це тільки вияв « <g/> чаду шовінізму <g/> » <g/> .
doc#92 Проти них я був ще початківцем <g/> , вони мали вже капітальні свої книжки <g/> , з якими мої тогочасні публікації ніяк не рівнялися <g/> .
doc#81 Я далі не пропускав майже нічого в театрах містах чи то місцевих <g/> , чи заїжджих <g/> , мої записи показують <g/> , що за цей час я був у театрі на 245 виставах <g/> , але з них хіба який десяток лишився в пам'яті як переживання і творчість <g/> .
doc#37 <p> Коли я оглядаюся в ретроспекції на « <g/> Світання <g/> » й його полеміку <g/> , мені ясно <g/> : їхній конфлікт зі мною був в основному — забувши антиукраїнські почуття Державина й сальєрівський комплекс Ореста <g/> , — як я вже сказав <g/> , конфліктом двох поколінь <g/> : передреволюційного — Державин народився 1899 <g/> , а Орест 1901 року <g/> , перед радянізаціею України одному було 21 <g/> , а другому 19 років — а я побачив світ у менш щасливий рік 1908 <g/> , що означає <g/> , що я зазнав сильніших впливів від нового режиму і був менш відпорний на них <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#87 Харків для них ворог <g/> . </p>
doc#72 Зокрема вони матимуть рівне право засновувати <g/> , провадити й контролювати доброчинні <g/> , релігійні й громадські інституції <g/> , школи та інші освітні заклади з правом уживати своєї власної мови і практикувати свою релігію в них вільно <g/> ” <g/> , що доповнювалося в §9 <g/> : “ У містах і округах <g/> , де є значна частина польських громадян іншої <g/> , ніж польська <g/> , мови <g/> , Польща забезпечить в освітній системі для таких громадян достатні можливості так <g/> , щоб у початкових школах діти таких польських громадян навчалися своєю власною мовою <g/> ” ( <g/> Parry <g/> , 417 і далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Були вони початківські <g/> , але вражали почуттям слова і щирістю <g/> , дарма що першим з них був « <g/> Шлях до перемог <g/> .
doc#90 Жадні проблеми для них не існують <g/> .
doc#61 Як на моє сприймання <g/> , твір захряс десь між Нечуєм-Левицьким і мемуаристикою нового часу <g/> , між старомодною побутовістю і психологічним романом <g/> , між лірикою і політикою <g/> , розпливтися в фактах дійсности <g/> , не знайшовши для них мистецького стрижня <g/> , не розв'язавши <g/> , ба може не поставивши — для самої авторки — проблеми типу і характеру <g/> .
doc#71 <p> Доволі хутке зросійщення шляхти та вищого духівництва потягло за собою специфічне застосування класичного розшарування словництва на сталі верстви <g/> , що кожна з них співвідносилася з певними літературними та мовними жанрами <g/> .