Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Знатиме Муся <g/> , то знатиме й Галинький <g/> , і ті <g/> , більші <g/> , що стояли за ним <g/> . </p>
doc#0 Це з ним тоді перекинувся кількома фразами дядя Вася <g/> .
doc#0 Голубовський не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч із ним нагадувала влучну селянську пашпортизацію <g/> .
doc#0 <p> Коли берлінське небо стало занадто розжареним і працювати під ним стало неможливо <g/> , керівні органи німецької пропаганди вивезли редакцію « <g/> Дозвілля <g/> » ( <g/> як і газети « <g/> Земля <g/> » <g/> , видаваної для українських сільськогосподарських робітників <g/> ) до Пляуену <g/> , де зорганізували й друкарню з українськими шрифтами <g/> . </p>
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#2 Напруга суб'єктивної розпуки й волі не меншає <g/> , але сублімується в мужність і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> я <g/> » стає не центром світу <g/> , а тільки займенником <g/> , що з ним <g/> , чей же <g/> , за законами мови має узгоджуватися присудок <g/> .
doc#2 Обрядом є сум і дожидання милого <g/> , в ритуальні форми виливається тужіння за ним <g/> , і якщо нікого не здивує <g/> , що в першому колі « <g/> Веселки <g/> » річний круг життя поданий як послідовність ритуальних чинів <g/> , то менше звичайний є показ усього дівочого життя теж як суми обрядових дій <g/> .
doc#2 <p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> .
doc#2 І тому так просто і логічно включаються тут мотиви сирітки <g/> , що втратила матір <g/> , Вітряниці <g/> , що оплакує всіх мертвих <g/> , і - чудо поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в передріздвяну пору <g/> , і далі завершення кола - похоронно-народжувальне сумно-радісне свято зимового сонцевороту <g/> . </p>
doc#4 Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> .
doc#4 І ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p>
doc#5 З ним заходить Марта в любовне коло <g/> , і розрив цього кола стає кінцем роману <g/> .
doc#6 Це перед ним лежать розкидані на снігу криваві трупи ненароджених дітей <g/> , для Курилика — символ озвіріння нашої цивілізації <g/> , але аж ніяк не щоденна реальність <g/> , бо напевно ті зародки так не викидають напризволяще коло потічка <g/> .
doc#6 Він так дбав за максимальну точність цього образу <g/> , що відтворив його <g/> , за його власним свідченням <g/> , на основі аж дванадцятьох зроблених ним фотографій <g/> , щоб ні один деталь не був невідповідним <g/> .
doc#6 Куриликові однаково близькі й часто ним уживані символи в точному розумінні і емблеми <g/> , традиційніші й загальновідоміші <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#6 У його автобіографії Хтось був з ним і в ньому <g/> , але в дійсності Він був радше коло нього <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він був у дійсності <g/> .
doc#6 Що в дійсності за цим стояло <g/> , либонь <g/> , щось не усвідомлене ним самим <g/> , був чи не страх божевілля <g/> .