Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Іноді поети прямо підкреслюють полісемію слова <g/> , використовуючи в одному реченні те саме слово в різних значеннях <g/> , напр <g/> .
doc#40 Залюбки використовують гомонімію при дотепах <g/> , при бажанні розсмішити <g/> , будуючи калямбури ( <g/> гру слів <g/> ) <g/> , — загалом у гумористиці <g/> , напр <g/> .
doc#40 Не шкодять також гомоніми <g/> , що належать до різних частин мови або до різних граматичних форм <g/> , бо речення завжди показує в таких випадках <g/> , що саме тут мають на увазі <g/> , напр <g/> .
doc#40 І в новішій поезії є твори <g/> , побудовані передусім на абстрактній лексиці ( <g/> напр <g/> .
doc#40 У новіші часи часто навіть у творах про дитинство уникають пестливої лексики ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Так з'явилися такі суто російські конструкції <g/> , як постачати кого чим ( <g/> замість поправного постачати кому що <g/> , напр <g/> .
doc#40 — російська конструкція замість поправної зрадити кого <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Прониклі в літературу <g/> , такі конструкції сприймаються як небажане затруднения викладу <g/> , напр <g/> .
doc#40 Ці самі дві можливості бувають і тоді <g/> , коли при числівнику є іменник <g/> , напр <g/> .
doc#40 Соціятивним підметом зветься підмет <g/> , виражений двома іменами <g/> : перше стоїть у називному відмінку <g/> , а друге в орудному і зв'язується з першим з допомогою прийменника з <g/> , напр <g/> .
doc#40 Ним можна висловити <g/> , з одного боку <g/> , емоцію зневаги <g/> , презирства ( <g/> напр <g/> .
doc#40 » — Мова <g/> ) <g/> , а з другого <g/> , — приязне ставлення <g/> , зокрема до малих і молодих істот <g/> , симпатію <g/> , тепле почуття ( <g/> напр <g/> .
doc#40 У живій мові словечко є нормально вживається тільки в тих реченнях <g/> , де встановлюється повна тотожність присудка з підметом <g/> , напр <g/> .
doc#40 Орудний відмінок <g/> , з одного боку <g/> , може виступати в такій самій функції <g/> , як знахідний з прийменником за ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Еквівалентом присудка може бути вигук <g/> , утворений від дієслівного кореня ( <g/> напр <g/> .
doc#40 ) або звуконаслідний ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Питома вага таких речень у сучасній мові мала <g/> ; вони окреслюють явища природи <g/> , рідше стан людського організму ( <g/> нудить <g/> ) або зміни кількости в чомунебудь <g/> ; назва предмета <g/> , що його кількість змінюється <g/> , стоїть тоді в родовому відмінку <g/> , напр <g/> .
doc#40 Рідше вживаються відповідні займенники без заперечення <g/> , напр <g/> .
doc#40 Якщо вони — зовсім зрідка — вживаються на означення явищ природи <g/> , то тут почасти виявляється процес персоніфікації — особливо в поетичній мові ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Ці речення можна заступити особовими пасивними реченнями ( <g/> напр <g/> .