Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> , що мене висунули на здобуття Шевченківської премії <g/> , але деталів на засіданні комісії — ні <g/> . Я сиджу за морями-океанами <g/> , і мене це досить мало
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#103 Десь за місяць до трагічного 12 квітня несподівано професор порушив своє традиційне « <g/> табу <g/> » на будь-які інтерв'ю й погодився на розмову <g/> . </p>
doc#103 Десь за місяць до трагічного 12 квітня несподівано професор порушив своє традиційне « <g/> табу <g/> » на будь-які інтерв'ю й погодився на розмову <g/> . </p>
doc#103 Але зі мною не так уже й легко <g/> , бо треба <g/> , щоб і фільм мені підходив <g/> , і щоб « <g/> добра душа <g/> » на той час була вільною від своїх справ <g/> …
doc#103 А ще донедавна <g/> , рік чи два тому <g/> , я ходив до кінотеатру двічі на тиждень <g/> , дивився <g/> , як правило <g/> , старі клясичні фільми <g/> .
doc#103 погодилися дати мені інтерв'ю. Але перед початком розмови поставили умову <g/> : « <g/> На запитання <g/> , на які не захочу відповідати <g/> , я відповідати не буду <g/> » <g/> . Чи залишилися « <g/> закритими
doc#103 До того ж <g/> , є на світі ( <g/> і <g/> , сподіваюся <g/> , будуть <g/> ) критики <g/> , полемісти <g/> , історики <g/> .
doc#103 Треба й їм щось лишити на розгляд <g/> , відкриття і викриття <g/> . </p>
doc#103 Тому що багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були ще живі <g/> .
doc#103 — не буду перелічувати <g/> , вони є на сторінках спогадів <g/> . </p>
doc#103 … — не буду перелічувати <g/> , вони є на сторінках спогадів <g/> . </p><p> — Реакція читача на них дуже бурхлива <g/> , навіть тих <g/> , хто їх не читав і <g/> , напевне <g/> ,
doc#103 До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться по-різному <g/> .
doc#103 Мабуть <g/> , Ви <g/> , на відміну від більшости <g/> , не вважаєте любовні почуття тією основою <g/> , на якій тримаються людські взаємини <g/> …
doc#103 Мабуть <g/> , Ви <g/> , на відміну від більшости <g/> , не вважаєте любовні почуття тією основою <g/> , на якій тримаються людські взаємини <g/> …
doc#103 Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів три-чотири <g/> , не більше — писав якісь листи-спростування редактору <g/> .
doc#103 Адже Вас кілька разів висували на здобуття цієї найвищої премії України <g/> , а отримали Ви її лише після смерти автора « <g/> Прапороносців <g/> » <g/> .
doc#103 Чи ці чутки про Гончара <g/> , який « <g/> мав зуб на Шевельова <g/> » <g/> , не мають під собою правдивого підґрунтя <g/> ? </p>
doc#103 Коли його послали на роботу в районну газету <g/> , десь на Полтавщину <g/> , то <g/> , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші й надсилати мені <g/> .
doc#103 Коли його послали на роботу в районну газету <g/> , десь на Полтавщину <g/> , то <g/> , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші й надсилати мені <g/> .