Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 У справжні ляйтмотиви розгорнуться образи хуги-заметілі <g/> , що влітає безборонно в безшибні хати <g/> , образ журавля над колодязем <g/> , цього сторожа старого українського села <g/> , який спершу перестає скрипіти <g/> , « <g/> узнавши <g/> , що і в Господа закони на небі без жаднісінької коми <g/> » ( <g/> 28 <g/> ) <g/> , себто можуть бути перетлумачені злом на всі лади <g/> ; що в години смерти села скажено вихає бадією ( <g/> 264 <g/> ) <g/> ; і нарешті стає шибеницею для селян <g/> , що не схотіли прийняти закон Москви ( <g/> 363 <g/> ) <g/> .
doc#27 І <g/> , на додаток <g/> , не маємо листів до 1844 року <g/> , фактично також з років заслання <g/> , а далі з років 1883— 1887 <g/> , коли Куліш після конфліктів спершу з українською інтелігенцією підросійської України <g/> , а далі й Галичини <g/> , як він писав до Ол <g/> .
doc#8 Студії почалися вивченням Томи Кемпійського <g/> , потім перенеслися на Сковороду <g/> , аж поки почалося творення власної системи <g/> , — це був початок і народження Віктора Бера ( <g/> дата народження <g/> , здається <g/> , 1946 <g/> , як дата народження белетриста Домонтовича — коло 1924 <g/> ) <g/> , що йшов від філософії моралі до онтології <g/> , працював над темами « <g/> Сучасного образу світу <g/> » <g/> , студіював фізику <g/> , а водночас брався до економічно-соціологічних проблем <g/> , по-новому <g/> , за джерелами вивчаючи постання марксизму <g/> .
doc#38 Я <g/> , розуміється <g/> , не маю на увазі хоробрих « <g/> рецензій <g/> » <g/> , де автор нагорі пише <g/> , скажім <g/> , « <g/> Голубі диліжанси <g/> » або « <g/> Твори <g/> » Миколи Куліша <g/> , і на цьому все людське в його писанині кінчається <g/> , бо все дальше — автентичний автопортрет нашого рідного пітекантропуса <g/> .
doc#81 Незабаром вона вийшла за іншого сарсельця <g/> , людину порядну <g/> , але без претензій на науковця чи навіть інтеліµента — Волошина <g/> , що в сарсельській « <g/> комуні <g/> » дбав за господарство <g/> , плекав город <g/> , тримав кури <g/> , кролі й свиню <g/> . </p>
doc#72 1921 р. видано 3 назви <g/> , 1922 р. — 2 <g/> , 1923 р. — 22 <g/> , і за самі перші місяці 1924 р. — 19 ( <g/> “ <g/> Звідомлення <g/> ” за 1923 р. <g/> , 162 і далі <g/> ) <g/> , не зважаючи на те <g/> , що державні дотації були мізерні <g/> : в 1924 р. тисяча карбованців місячно на всі оперативні видатки ( <g/> “ <g/> Звідомлення <g/> ” за 1924 р. <g/> , 7 <g/> ) <g/> , а в попередні роки і того менше <g/> .
doc#9 ) <g/> ; тямити — пам'ятати ( <g/> « <g/> Не тямлю <g/> , як опинився я на вулиці <g/> » — « <g/> Хвала життю <g/> » <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; роздивляти — дивитися й бачити ( <g/> « <g/> Роздивляю наче будинки <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; Жел <g/> .
doc#47 Вона пише <g/> : « <g/> Право на таке має в нас Вишенський <g/> , П. Куліш <g/> , Шевченко <g/> , Франко <g/> , Леся <g/> , Маланюк <g/> , Клен <g/> , навіть такий стриманий Ольжич <g/> » <g/> .
doc#78 Маркович уважає за « <g/> грубі <g/> » вже не на південь від чернігівських положені говірки — назвімо їх тут і далі умовно полтавськими <g/> , — а ті <g/> , що лежать на північ від чернігівських <g/> , себто в термінології Шафонського литовські або поліські <g/> ; щождо чернігівських і полтавських говірок <g/> , то вони для нього вже стоять на одному рівні <g/> .
doc#40 Якщо в прикметнику він на першому складі <g/> , то звичайно там і лишається <g/> , напр <g/> .
doc#55 Отже <g/> , муситимемо відмовитися від традицій на догоду революції <g/> ?
doc#16 <p> От <g/> , скажімо <g/> , « <g/> Дух нашої давнини <g/> » — книжка на 271 сторінку <g/> , яка найменше на три чверті складається з цитат — переважно цитат з нашого старого письменства <g/> .
doc#45 Ми вже бачили <g/> , як це позначилося на його світосприйманні і на оцінці повсякденного життя <g/> .
doc#2 <p> Поетка рясно розкидає архаїзми <g/> , аж до морфологічних ( <g/> « <g/> хитнулись стязі <g/> » <g/> ) і синтактичних ( <g/> « <g/> Страшно краєм <g/> » <g/> ) <g/> , як також реквізит слов'янської мітології <g/> , на жаль <g/> , завжди підозрілої <g/> .
doc#40 Тепер на перше місце між ними виходить слово східняк ( <g/> але чи воно прищепиться в загальній літературній мові <g/> , це інше питання <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Особливо типова з цього погляду поезія Филиповича « <g/> Він тікав <g/> » <g/> , де початок не тільки загальним кольоритом <g/> , а і конкретними образами <g/> , а почасти й ритмом нагадує « <g/> Він вночі прилетить на шаленім коні <g/> » з названої поезії Савченка <g/> : </p><p> Він тікав і дививсь <g/> , і знову </p><p> Зупинявся між тихих трав <g/> , </p><p> Загубив золоту підкову </p><p> І на обрію десь упав <g/> . </p>
doc#29 Дуже чітко це було видно на диспуті про « <g/> Диктатуру <g/> » в студентському гуртожитку « <g/> Гігант <g/> » <g/> .
doc#78 <p> Так переорієнтація української літературної мови з чернігівської основи на полтавську припадає приблизно на час 1786 - 1805 рр <g/> .
doc#72 Договір з Австрією ( <g/> 1906 <g/> ) дозволяв довозити звідти книжки <g/> , друковані іншими мовами <g/> , без мита <g/> ; на російські книжки накладалося досить високе мито <g/> .
doc#56 <p> ( <g/> в автора не крапки <g/> , а слово повністю <g/> ) <g/> , і завершується <g/> , ніби в перифразі з Достоєвського <g/> , мрією про час <g/> , коли на землі не буде росіян <g/> : у вірші « <g/> Кацапам <g/> » Смотрич пише <g/> : </p><p> Мені від вас належиться вінець <g/> ! </p>