Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Сірополко ( <g/> 201 <g/> ) <g/> , посилаючися на звіт Наркомосу на Шостому з'їзді Рад у грудні 1921 р. ( <g/> цей документ мені неприступний <g/> ) <g/> , наводить такі цифри <g/> : 1921 р. по всій Україні 63 % шкіл були українські <g/> , з них приблизно вісім десятих працювало на Поділлі <g/> , Київщині й Полтавщині <g/> , решта на Харківщині і в Донбасі <g/> ; у великих містах відсоток українських шкіл був значно нижчий <g/> : в Києві — 25 % <g/> , Катеринославі — 20 % <g/> .
doc#69 Деактивізація може діяти через перечуленість на семантичні асоціяції — або внутрішньо-українські ( <g/> баня — лазня <g/> , живопис — малярство <g/> ) <g/> , або частіше міжмовні українсько-російські ( <g/> купол — баня <g/> , ружа ( <g/> польське <g/> ) — рожа <g/> , язичництво — поганство <g/> , обличчя — твар <g/> ) <g/> .
doc#5 Але в дійсності це дві <g/> , одна від одної незалежні <g/> , відповіді українських письменників-інтелектуалістів на проблеми доби <g/> . </p>
doc#20 Може <g/> , перефразовуючи Тичину <g/> , — </p><p> А справжня Кліо неоклієна </p><p> Десь там на фронті в ніч глуху </p><p> Лежить запльована <g/> , залузана </p><p> На українському шляху <g/> ? </p>
doc#94 Індивід <g/> , навіть якщо він спроможеться на внутрішнє визволення <g/> , тут може існувати тільки в запіллі <g/> , в безвихідній самоті <g/> .
doc#16 Закликається <g/> , щоб оця неукраїнська « <g/> еліта <g/> » прийшла на Україну і всупереч усім традиціям і властивостям українського народу стала над ним і командувала ним <g/> , — що <g/> , власне <g/> , по- своєму і намагаються тепер робити большевики <g/> . </p>
doc#29 Гостем став не російський режисер <g/> , що приїхав підробити трохи на « <g/> хахлах <g/> » <g/> , а Валерій Інкіжинов <g/> , монгол ( <g/> хоч і російського хову <g/> ) <g/> , і приніс він не французькі бульварні фарси на зразок тих <g/> , що за давно вже вкоріненою практикою Єлена Ґрановська і Ніколай Радін ( <g/> до речі <g/> , брат Петіпа <g/> ) щоліта приносили були на кін Синельниковського театру <g/> , добре видоюючи харківську театральну публіку ( <g/> намучилися зимою з тими хахлами <g/> , хоч літом розважмо душу <g/> !
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#81 Адже перед тим уже були франківці <g/> , і глядач на їхні вистави ходив <g/> .
doc#72 Закон офіційно запроваджував поділ національних меншин на дві групи <g/> : тих <g/> , що мали право зберегти свою мову ( <g/> угорці <g/> , німці - про них прямо сказано в § 7 <g/> ) <g/> , і тих <g/> , що цього права не мали ( <g/> передусім українці <g/> ) <g/> .
doc#65 Обмежуся на одному прикладі <g/> .
doc#86 Читаючи переважну більшість еміграційної провідної преси <g/> , треба робити знижку на розпечену атмосферу або й просто виходити з критерію <g/> , що чим більше ця преса про яку-небудь подію українського еміграційного культурного життя пише <g/> , тим менша вага цієї події <g/> .
doc#50 У справжні ляйтмотиви розгорнуться образи хуги-заметілі <g/> , що влітає безборонно в безшибні хати <g/> , образ журавля над колодязем <g/> , цього сторожа старого українського села <g/> , який спершу перестає скрипіти <g/> , « <g/> узнавши <g/> , що і в Господа закони на небі без жаднісінької коми <g/> » ( <g/> 28 <g/> ) <g/> , себто можуть бути перетлумачені злом на всі лади <g/> ; що в години смерти села скажено вихає бадією ( <g/> 264 <g/> ) <g/> ; і нарешті стає шибеницею для селян <g/> , що не схотіли прийняти закон Москви ( <g/> 363 <g/> ) <g/> .
doc#19 Та я тридцять літ служу цареві вірою і правдою <g/> , та на мене ще ні одна душа козацька не пожалкувалась <g/> , а ти всьому світові відомий хапуга <g/> , халтурник <g/> , хавталій <g/> ! </p>
doc#74 За посереднє свідоцтво того <g/> , якої великої ваги йому надавали <g/> , може правити промова С. Косіора - з липня 1928 року генерального секретаря ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У - на пленумі ЦК в листопаді 1928 року <g/> .
doc#35 Але в умовах <g/> , коли спільником турків <g/> , що привів їх на Україну <g/> , був Дорошенко <g/> , було це теж досить злободенно і ставило Барановича виразно по боці гетьманів московської орієнтації <g/> .
doc#84 Говорячи про імперіяльність <g/> , ми не маємо на увазі клацання зубами і загарбання ( <g/> в уяві <g/> !
doc#81 Похилий <g/> , темнобрунатного облізлого кольору занедбаний одноповерховий <g/> , з темнуватими кімнатами й низькими стелями <g/> , зі старомодними печами будинок <g/> , де працювали « <g/> капіталісти <g/> » — мій кравець і Гопп по один бік вулиці <g/> , і проти нього <g/> , як на Харків <g/> , велетень <g/> , будинок « <g/> Саламандра <g/> » <g/> , сірого каменя зі статуями <g/> , великовіконний <g/> , висококімнатий <g/> , з центральним опаленням <g/> , що містив тоді в собі різні « <g/> трести <g/> » <g/> , бюрократичні центри державного керування індустрією ( <g/> але збудований в останні роки перед революцією ще приватною <g/> , але вже на шляху до монопольности капіталістичною системою <g/> ) <g/> .
doc#28 Поезія П. Филиповича – це переважно поезія відбитого літературного світла <g/> , а не поезія цілісного <g/> , на житті ґрунованого світосприйняття <g/> . </p>
doc#64 Для читача шкода <g/> , що Любченко майже не узагальнює баченого й чутого <g/> , що нема на сторінках малої брунатної книжечки ані філософських міркувань <g/> , ані виразної політичної програми <g/> , ані блискіток стилю <g/> .