Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Ця межа збігається з межею між старим Подільським і Брацлавським воєводствами <g/> , а в 15 сторіччі вона була межею між Польщею й Литвою <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) між подвоєними приголосними <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 1. Приголосні д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш подвоюються перед закінченням в іменниках середнього роду <g/> , що закінчуються на -я не приймають в інших відмінках наростка -ят- ( <g/> теля—теляти <g/> ) <g/> , і в орудному відмінку однини іменників жіночого роду на приголосний <g/> , якщо ці приголосні стоять між двома голосними <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> І. Чуже S. </p><p> Чуже s між голосними й на початку слова в словах <g/> , позичених з грецької мови <g/> , здебільшого передаємо літерою с <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Коли до одного іменника стосується два-три прикметники <g/> , що окреслюють предмет з різних поглядів <g/> , ці прикметники не вважаються за однорядні слова <g/> , й коми між ними не пишемо <g/> , напр <g/> .
doc#12 Але коли таких прикметників більше <g/> , то коми між ними можливі <g/> , напр <g/> ; <g/> : „Під бровами горіли круглі <g/> , веселі <g/> , темні <g/> , карі очі“ ( <g/> Нечуй-Левицький <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 Переоцінюючи ролю психології <g/> , Блюмель висуває навіть таке парадоксальне твердження <g/> , що різниця між закликом Дитина <g/> !
doc#15 Далі вільні сповіщення ( <g/> як і зв'язані - автор <g/> , очевидно <g/> , бачить між ними лише кількісну різницю <g/> ) поділяються на розумові ( <g/> sądzące <g/> ) <g/> , розумово-почуттєві ( <g/> sądzące-uczuciowe <g/> ) <g/> , почуттєві ( <g/> uczuciowe <g/> ) і вольові ( <g/> woluntalne <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Така постава питання вимагала від дослідника провести чітку межу між називними і неповними реченнями <g/> .
doc#15 Справа тут не просто в наявності перехідних випадків - вони є між різними граматичними категоріями завжди <g/> , і їх ролю не треба перебільшувати <g/> .
doc#15 <p> Очевидно <g/> , між неповними безприсудковими і називними реченнями є органічна <g/> , принципіяльна близькість ( <g/> але <g/> , звичайно <g/> , не тотожність <g/> ) <g/> , якої нема між багатьма іншими синтаксичними категоріями <g/> .
doc#15 Але можна вказати і на інші приклади <g/> , рідші <g/> , коли межа між називними і неповними реченнями затерта або не виразна <g/> : </p><p> Чути он <g/> …
doc#15 Коли відкинути перебільшення ролі афективности і розміру відстані між логічним і афективним у мові <g/> , перебільшення <g/> , властиве всій системі поглядів Баллі <g/> , то ці його твердження можна прийняти <g/> .
doc#15 Так буває <g/> , приміром <g/> , при дуже невеликому розмірі речення <g/> , коли не може встигнути оформитися інтонаційне наростання-піднесення <g/> , що вимагає павзи <g/> ; так може бути і в довших реченнях <g/> , якщо слова з групи підмета і присудка " <g/> переплуталися <g/> " щодо порядку між собою і такі зсуви в порядку слів зробили інтонаційне розмежування цих двох груп неможливим <g/> . </p>
doc#15 При даному ж тексті витворюється щось проміжне між тим і тим <g/> : занадто самостійне <g/> , щоб бути називним відмінком уявлення <g/> , і занадто зв'язане з дальшим <g/> , включене в нього <g/> , щоб бути називним реченням <g/> .
doc#15 Та прірва <g/> , яку намагалися викопати між неповними і називними реченнями Шахматов і особливо Пєшковський <g/> , а за ними ряд інших авторів <g/> , - великою мірою фіктивна <g/> .
doc#15 123 <g/> ) </p><p> • між підметом і присудком 71 суб'єкт 35,36 <g/> , 96 ( <g/> nop <g/> .
doc#16 Веркор формулював це так <g/> : « <g/> У царстві духу не обов'язково існує <g/> , як у фізиці <g/> , зв'язок між явищами дії й протидії <g/> .
doc#16 Це все речі абеткові <g/> , ніхто їх не думає заперечувати <g/> , і спір іде не про те <g/> , чи є в суспільстві те <g/> , що Донцов називає « <g/> елітою <g/> » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить вона бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить між нею й рештою народу бути вирита безодня <g/> .
doc#16 <p> Супроти того <g/> , як вісниківство виривало українську людину з кола її культурно-духових традицій <g/> , з атмосфери її справжньої духовости <g/> , зовсім другорядне питання про ставлення Донцова до стосунків між українською культурою і європейською <g/> .