Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> 4. Можлива <g/> , але дуже нечаста в літературній мові в письменників з Великої України конструкція допустового значення з прийменником мимо з родовим відмінком іменника <g/> : « <g/> Його сукняна одежа мимо того <g/> , що була стара <g/> , ще й надзвичайно' незручна в тепло <g/> » ( <g/> В. Підмогильний <g/> ) <g/> .
doc#40 Українське хлопчик англієць мусить перекласти двома словами little boy <g/> , а натомість нашим словосполученням громадянська війна або їхати верхи в німецькій мові відповідають слова Bürgerkrieg і reiten <g/> . </p>
doc#40 Не під наголосом ця система <g/> , виходячи з протиставлення звуків за піднесеністю і лябіялізацією <g/> , може бути подана таким трикутником <g/> : </p><p> а </p><p> о е/и </p><p> у і </p><p> У становищі під наголосом система голосних ускладняється проміжним характером звука и <g/> , який не знаходить собі місця в ряді <g/> , бо однаково протистоїть звукам е і і <g/> , а з другого боку і в'яжеться певними властивостями з кожним з них <g/> : з е його в'яже однаковий спосіб вимови приголосних перед обома звуками — в українській мові приголосні загалом не м'якшаться ні перед е <g/> , ні перед и <g/> , за винятком прикметникових закінчень ( <g/> синє = синье <g/> , синій синьий <g/> ) і позиції після й ( <g/> їх = йих <g/> , єсть = иесть <g/> ) <g/> ; з і його в'яже те <g/> , що і перед і приголосні в певних випадках ( <g/> § 75 <g/> ) не м'якшаться ( <g/> напр <g/> .
doc#9 Тим-то цілком можна погодитися з тією характеристикою <g/> , яку дає мовним шуканням М. Коцюбинського С. Козуб <g/> : « <g/> Отже <g/> , пильне студіювання мови за вінницької доби життя з книжки зміцнює нас у думці <g/> , що безпосередній вплив мовної стихії українського села на М. Коцюбинського був менший <g/> , ніж звичайно в нас гадають <g/> »2. Уважне <g/> , зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних особливостей лишилось у М. Коцюбинського на все життя <g/> , хоч він завжди був ворогом діялекту в літературній мові ( <g/> звичайно <g/> , поза спеціяльними художніми завданнями — згадаймо хоч би його « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> ) <g/> , і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викликали його заперечення <g/> .
doc#40 Такі короткі прикметники надають мові яскравого фолкльорного забарвлення <g/> . </p>
doc#40 Найчастіше це виявляється в тому <g/> , що гіпотактичний сполучник або сполучне слово вживається <g/> , як і належить у непрямій мові <g/> , але особи використовуються так непов'язано <g/> , як це буває в прямій мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Таким чином єдине цілком живе чергування голосних у сучасній літературній мові — це чергування и <g/> , е в наголошеному складі зі звуком еи/ие в ненаголошеному складі <g/> , — чергування <g/> , що на письмі не позначається <g/> . </p>
doc#72 Нечуй-Левицький в'їдливо зауважує <g/> : “ <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличани- лися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> ” ( <g/> 1907 <g/> , 8 <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Як бачимо <g/> , українські мовознавці <g/> , використовуючи погляди Шахматова і Пєшковського <g/> , дуже мало в чому посунули вивчення називного речення вперед <g/> , хоч і констатували його поширеність у сучасній українській літературній мові <g/> . </p>
doc#72 Єврей з походження <g/> , росіянин культурою <g/> , автор корисної розвідки з історії активних дієприкметників у російській мові <g/> , єдиної його наукової праці <g/> , Н. Каганович присвятився питанням українського пуризму ще в той час <g/> , коли за спиною мовознавців стояв Скрипник <g/> , хоч його становище на Україні виглядало тоді ще ніби стійким і певним <g/> .
doc#60 Одначе становище <g/> , яке існує в українській мові <g/> , зовсім відмінне від того <g/> , яке існує в російській мові <g/> .
doc#40 Інша справа <g/> , коли неологізм має характер індивідуальний <g/> , себто не прищепився в мові і не став загальним здобутком <g/> .
doc#40 Звичайно це буває в мові дійових осіб <g/> , але іноді шириться й на авторову оповідь <g/> .
doc#1 Жадного слова <g/> , що прозвучало б недоречно в розмовній мові — ні церковнослов'янізмів <g/> , ні запозичень <g/> , ні вульґаризмів <g/> .
doc#40 Цей спосіб у сучасній мові непродуктивний <g/> , а самі ці прикметники тепер частіше показують матеріял або стосунок <g/> , напр <g/> .
doc#59 З обох прикладів видно <g/> , як зменшилася в Косачевій мові питома вага й роля прикметників <g/> .
doc#40 « <g/> Граматиці <g/> » В. Сімовича <g/> , « <g/> Grammatik <g/> » С. Смаль-Стоцького і Т. Ґартнера <g/> , можна вказати ще статтю І. Огіенка « <g/> Член в українській мові <g/> » ( <g/> »рідна мова <g/> » 1934 <g/> , 9-10 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 ( <g/> У російській літературній мові ці слова невідмінні <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Одначе в новітній книжній мові помічається тенденція штучно відродити частину занепалих типів дієприкметника <g/> , і деякі з них ( <g/> особливо на -лий <g/> ) помітно набувають прав громадянства <g/> .
doc#40 <p> § 76. ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ </p><p> З-поміж різних чергувань приголосних у сучасній українській мові найчастіше зустрічається чергування задньопіднебінних і гортанних приголосних к <g/> , х <g/> , г ( <g/> ґ <g/> ) <g/> , що відбувається за схемою <g/> : задньопіднебінний ( <g/> гортанний <g/> ) — середньопіднебінний — палаталізований зубний <g/> , а саме <g/> : </p><p> г ( <g/> ґ <g/> ) — ж — з' </p><p> х — ш — с' </p><p> к — ч — ц' </p><p> Ці чергування в сучасній українській мові здебільшого зв'язані з певними морфологічними категоріями і тому переважно вже згадувалися в огляді частин мови <g/> .