Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 У значенні стільки з емоційним підкресленням у народній мові вживається ще незмінна форма такого <g/> , напр <g/> .
doc#65 <p> Ці процеси тривають далі <g/> , але іменники жіночого роду на приголосний ще існують в українській мові <g/> .
doc#40 ЕКВІВАЛЕНТИ РЕЧЕНЬ </p><p> У живій мові <g/> , особливо в усній <g/> , чи не найбільше буває неповних речень <g/> .
doc#40 Найчастіше в сучасній літературній мові прикметник другого ступеня керує іменником у родовому відмінку за допомогою прийменника від або ( <g/> су <g/> ) проти або іменником у знахідному відмінку за допомогою прийменника за <g/> , напр <g/> .
doc#40 Совєтські мовознавці намагалися розглядати соціальні діалектизми як відбиття в мові поділу суспільства на кляси <g/> .
doc#15 Треба <g/> , правда <g/> , зробити ще те обмеження <g/> , що в українській мові дисльокація не набирає таких розмірів <g/> , як у французькій <g/> . </p>
doc#40 <p> Про синтаксичні зв'язки ступеньованих прикметників мова буде в § 44. </p><p> Цікаво відзначити <g/> , що в українській мові прикметник звичайно узгоджує з собою слово <g/> , що окреслює міру ознаки <g/> , вираженої даним прикметником <g/> : такий <g/> , така <g/> , таке <g/> , — ніколи не так ( <g/> як це буває в польській і почасти російській мові <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#65 З тих рис <g/> , що порушені в цій статті <g/> , до такого висновка можуть вести такі ознаки <g/> : </p><p> Широка відкритість для російських вкраплень і структур <g/> ; </p><p> Накинення російської шкали соціяльних вартостей у мові <g/> ; </p><p> Закритість до позик поза тими <g/> , що йдуть з або через російську мову <g/> ; </p><p> Недорозвиненість технічної й наукової термінології <g/> ; </p><p> Відсутність міського сленґу <g/> ; </p><p> Явище суржика й суржикізації <g/> . </p>
doc#78 Цілком природно <g/> , що до певної міри Шевченко в манерах і в мові пристосовувався до цього свого нового оточення <g/> .
doc#72 Пуристи відкидали форми й конструкції <g/> , не притаманні розмовній мові без огляду на те <g/> , чи були вони запозичені недавно з російської мови чи в старовину з грецької й латинської <g/> : активні дієприкметники <g/> , пасивні конструкції <g/> , віддієслівні іменники вважалися невластивими українській мові <g/> .
doc#40 <p> До фонетичних ознак <g/> , які вказують на чуже походження даного слова <g/> , належить наявність звуків або звукосполучень <g/> , які в нашій мові не трапляються взагалі або в певних становищах <g/> .
doc#72 Якщо матеріялу для подібних семантичних зсувів бракувало <g/> , якщо в мові не щастило знайти слова <g/> , що добре відбивало б суть нового поняття <g/> , тоді воліли вдатися до творення слова на базі власномовних складових частин <g/> , ніж переймати російське <g/> .
doc#40 Наростки -ище <g/> , -исько в українській мові <g/> , Варшава 1935 <g/> , О. Ізюмов <g/> .
doc#40 <p> 8. Особливий і дуже цікавий тип числівника в сучасній українській мові — т. зв <g/> .
doc#40 В сучасній мові це трапляється рідко <g/> , і такі конструкції справляють враження застарілих і трохи хаотичних <g/> , напр <g/> .
doc#9 Такі є форми інфінітива на -ть <g/> , органічно прийняті тільки в поетичній мові як варіянт <g/> .
doc#40 ) <g/> , одначе після приголосних воно властиве фолкльорній і недбалій усній мові <g/> ; натомість після голосного -ся дуже легко і часто чергується з -сь <g/> .
doc#40 І дійсно <g/> , дуже часто <g/> , здебільшого <g/> , в українській мові межа складу проходить через подовжений приголосний <g/> ; в таких випадках мовна свідомість сприймає його як подвоєний і незалежно від письма <g/> .
doc#15 Подібні приклади в живій мові <g/> , певне <g/> , не рідкість і не дивина <g/> . </p>
doc#40 Одначе гомоніми можуть з'являтися і в наслідок звукових змін у мові <g/> .