Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#27 Коли зважити <g/> , що 13 % його листів писані до росіян <g/> , що не знали української мови <g/> , а 7 % до поляків <g/> , де російська мова була мовою спілкування ( <g/> Шевченко не писав по- польськи <g/> ) <g/> , то на пайку листів з « <g/> добровільно <g/> » вибраною російською мовою припадає лише 13 % — справжня революція супроти його попередників' <g/> .
doc#28 Словник поета-клясициста – це словник мови усталено поетичної <g/> , що цурається всякої дисгармонії <g/> : прозаїзмів <g/> , наукових термінів <g/> , неологізмів <g/> , а коли вже допускає їх <g/> , то спеціяльно умотивовуючи й підкреслюючи <g/> , через що ці слова <g/> , допущені до чужої їм високої сфери <g/> , відриваються від звичного речевого й словесного оточення й стають спеціяльним об'єктом естетичного <g/> , ювелірського споглядання <g/> . </p>
doc#29 Просто сходилися досить часто подруги <g/> , говорили про літературу <g/> , філософію <g/> , улюблені вірші переписували <g/> , читали по-французьки <g/> , вчилися англійської мови <g/> .
doc#30 Вони всі англомовні і всі великі патріоти своєї країни і своєї ( <g/> себто шведської <g/> ) мови <g/> .
doc#31 Країна опинилася на історичному перехресті <g/> : перетворитися на провінцію Москви <g/> , хай тим часом з допущенням <g/> , в обмежених маштабах <g/> , місцевої мови <g/> , але тільки для обслуговування технічних потреб та ідеологічних вимог центру <g/> , чи зберегти свою самобутність <g/> , — це було питанням усіх питань <g/> .
doc#32 Звернення до англійської мови в виданнях Академії випередило НТШ на дванадцять років ( <g/> 1951-1963 <g/> ) <g/> .
doc#33 – Ю. Ш. <g/> ) <g/> , ніде й ніколи не може бути вживаний <g/> , що для переведення розвантаження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані ( <g/> фраза якраз повна їх <g/> !
doc#34 Якби книга мала редактора <g/> , він показав би авторові <g/> , що не можна на тлі соковитої і чистої мови з київським забарвленням уживати таких слів <g/> , типових для емігрантської мови ( <g/> і західньоукраїнської <g/> ) <g/> , як бараболя ( <g/> 67 <g/> ) <g/> , акція ( <g/> в значенні дія <g/> , 75 <g/> ) <g/> , на найвищу скалю ( <g/> 90 <g/> ) <g/> , уроєння ( <g/> 158 <g/> ) <g/> , бо це слова іншого середовища і іншого часу <g/> , не потрібні у книзі про село Київщини 30-их років <g/> .
doc#36 Про Осипа Ґе <g/> , діда <g/> , Г. Ґе пише <g/> , що той « <g/> зрікся навіть своєї мови <g/> » ( <g/> французької <g/> ) <g/> , хоча російською й українською ( <g/> sic <g/> ) володів не цілком плинно ( <g/> с. 43 <g/> , 129 <g/> ) <g/> .
doc#37 Публікація мовознавчих праць обмежувалася на тому <g/> , що було написане перед війною — невеличка монографія про генезу називного речення в новітній українській літературній мові ( <g/> 1947 <g/> ) <g/> , розділи з праці про вплив Галичини на розвиток української літературної мови останніх двох століть — перше писане ще в Харкові <g/> , друге у Львові <g/> .
doc#38 Бароко виграє від нерегламентованої мови <g/> .
doc#39 Оці конкретні подробиці <g/> , доточені здебільшого до кінця фрази <g/> , коли <g/> , здавалося <g/> , і думка і фраза вже добігли свого кінця <g/> , створюють <g/> , до речі <g/> , і особливий ритм Осьмаччиної прозової мови <g/> . </p>
doc#40 ШЕВЧЕНКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНОЗНАВСТВА Ч. 3. </p><p> ЮРІЯ ШЕРЕХ </p><p> Професор Українського Вільного Університету </p><p> МЮНХЕН 1951 </p><p> ВИДАВНИЦТВО « <g/> МОЛОДЕ ЖИТТЯ« </p><p> Відколи вийшли останні наукові курси української літературної мови сучасности — я маю на увазі книжки Василя Сімовича <g/> , Олени Курило <g/> , Олекси Синявського <g/> , — минуло 20-30 років <g/> .
doc#42 І з сонцем у поета нема спільної мови <g/> , і він не без радости відчаю передчуває той <g/> , здається йому <g/> , вже близький день <g/> : </p><p> перед останнім світовим « <g/> прощай <g/> » <g/> , </p><p> коли безокі <g/> , безперервні ночі </p><p> затоплять сонце <g/> , Відень і Дунай <g/> . </p>
doc#44 Але ще катастрофічніша з цього погляду велика зрада української еміграції — забуття власної мови <g/> .
doc#45 Сімович розвинув і поширив її думки у своїй праці " <g/> Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини <g/> " ( <g/> 1934 <g/> ) <g/> , передрукованій у другому томі його " <g/> Українського мовознавства <g/> " <g/> , 1984. Відгомін думок Потебні знаходимо в численних авторів <g/> , що виступають на захист української мови ( <g/> скажімо <g/> , П. Мовчана <g/> , С. Плачинди та ін <g/> .
doc#47 Академічний « <g/> Словник української мови <g/> » як основне значення слова туга подає « <g/> почуття глибокого жалю <g/> ; важкий настрій <g/> , переживання <g/> , спричинені якимсь горем <g/> , невдачею <g/> » <g/> .
doc#49 Серед рим поруч можливих у думах є чимало цілком модерних і для дум протипоказаних <g/> , особливо — послідовне римування різних частин мови <g/> , що прямо перечить принципові паралелізму рядків <g/> , вирішальному в думах ( <g/> на вітрі — хитрі <g/> , зміг — сміх <g/> , сину — спочину та ін <g/> .
doc#50 Словник Осьмачки — не- чувано багатий і не зі словників насмиканий <g/> , а взятий з природної живої мови <g/> .