Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 наша літературна мова розвивається переважно на терені Галичини <g/> .
doc#9 Панувало тоді у нас скрізь " <g/> язичиє <g/> "»1. Власне <g/> , точніше було б сказати <g/> , що язичиє панувало скрізь <g/> , де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова <g/> .
doc#9 Ця синтетична літературна мова не повинна була <g/> , на думку Є. Сакуна <g/> , збігатися з жадною існуючою говіркою <g/> .
doc#9 І. Верхратський вимагав <g/> , щоб літературна мова мала характер системи <g/> : « <g/> Для обміни словесної потреби приняти в головнім один говір <g/> .
doc#9 Тут у міру поразок і дедалі більшого відступу москвофілів — українська мова набувала серед інтелігенції чимраз більше прав товариської і салонової мови <g/> .
doc#9 <p> Ця щораз буйніше вбивана в колодочки літературна мова розвивалася не на основі старого язичия3 <g/> , а на основі того <g/> , що було вироблене перед тим на Великій Україні <g/> , зокрема і особливо Шевченком і « <g/> Основою <g/> » <g/> , а вже на цей ґрунт нашаровувалися впливи галицьких народних говірок та інтелігентського койне <g/> . </p>
doc#9 З другого боку <g/> , й поміж інтелігенцією спілкування провадилося переважно на письмі <g/> , а не в живих усних зв'язках <g/> , а мова на письмі ніколи не дорівнює усній ні своїм діяпазоном <g/> , ні активністю сприймання й переймання <g/> .
doc#9 Але все-таки об'єктивно він таким провідником почасти був — і тому не випадково <g/> , що його ім'я написали згодом на своєму прапорі деякі безперечні прихильники галицьких мовних впливів <g/> , — як-от хоч би Олена Пчілка <g/> , про що мова ще буде далі <g/> . </p>
doc#9 З другого боку <g/> , Шевченкова мова все-таки надто зберігала зв'язок з живою мовною стихією села <g/> .
doc#9 Через це Шевченкова мова тоді не сприймалася як штучно-синтетична <g/> : читач сприймав її в побутово-пісенних виявах і не сприймав у штучно-синтезованих <g/> .
doc#9 Саме Кулішева мова <g/> , через свою більшу одноманітність <g/> , однопляновість <g/> , не заперечувану безперечною синтетичністю <g/> , через свою послідовно проведену книжність <g/> , здавалася сучасникам зразком синтетичної мови — і відповідний справляла вплив <g/> .
doc#9 Саме за це одні її приймають <g/> , інші відкидають <g/> , тоді як Шевченкова мова з цього погляду тоді <g/> , сказати б <g/> , ще не котирується <g/> . </p>
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#9 Але Олену Пчілку не лякає це обвинувачення <g/> , навпаки вона приймає його як програмове <g/> : « <g/> Отож нехай буде наша літературна мова й кованою <g/> .
doc#9 Уповноважують до цього не тільки загальні міркування про присутність стосунку висловів Олени Пчілки і до Галичини <g/> , а й — це головне — її загальне ставлення до Галичини <g/> , показане нею насамперед у повісті « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , про яку мова в нас буде далі <g/> .
doc#9 « <g/> Вона почуває <g/> , що се органічна мова його бесіди і що так треба <g/> , що говорить з ним по-російськи просто не випадає <g/> , власне таки аж сором якось <g/> !
doc#9 По- перше <g/> , це наскільки імпонує Олені Пчілці ( <g/> чи то пак Любі <g/> ) галицька літературна мова своєю універсальністю <g/> , — а з загального мовознавства відомо <g/> , що імпонування чиєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови <g/> .
doc#9 Не збиваючи такої оцінки ролі М. Старицького в розвитку нашої літературної мови <g/> , ми мусимо поставити тут його мовні здобутки <g/> , його « <g/> кузню слів <g/> » під дослід з того погляду <g/> , чи можна до них прикласти і першу половину висловлювань Олени Пчілки — Люби <g/> , чи можна говорити про те <g/> , що і М. Старицькому імпонує мова галицької інтелігенції <g/> .
doc#9 Ідеалом такої мови була <g/> , як ми це бачили з висловлювань Люби в « <g/> Товаришках <g/> » Олени Пчілки <g/> , мова галицької інтелігенції <g/> .