Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 , як про це думалося або й говорилося <g/> . Може <g/> , ми навіть знали <g/> , потай від самих себе <g/> , який
doc#99 Стецько намірявся відбути весілля <g/> , як ми тепер сказали б <g/> , у всегончарівському маштабі <g/> …
doc#99 незалежність <g/> , завтра дають їй гарбуза <g/> , ми моторизувалися <g/> , хоч і Біг дасть бензину <g/> ,
doc#99 проблема височить перед нами все нагальніше <g/> , і ми далі проголошуємо в розпуці <g/> , що не здатні
doc#99 розпуці <g/> , що не здатні дістатися ні до раю <g/> , якого ми наче й не хочемо <g/> , ні до порядного пекла <g/> , — « <g/> а до
doc#99 великих песимістів <g/> . Ми породжуємо — значить <g/> , ми велика нація <g/> . </p><p> Тільки не плутаймо назовні
doc#99 . </p><p> Непомітно « <g/> Автостоп <g/> » переслизає з я і він на ми <g/> . Але чи все це зветься політикою <g/> ? При чому тут
doc#99 . Так кінчається частина І. Частина ми <g/> . Прочиняємо вузькі дверцята до поодинокої
doc#100 , у нас такого <g/> , для нас він непритаманний <g/> , ми розвивалися осібно <g/> … Що б Ви на це сказали <g/> ? Від
doc#100 усіх <g/> , Україну <g/> , ось-ось лише відкривають <g/> . А що ми можемо показати « <g/> візитною карткою <g/> » тому
doc#100 маловідомих народів <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Цю розмову ми починали з враження про нинішню Україну <g/> , трохи
doc#101 проф <g/> . Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та ми знайшли інший спосіб зустрітися з ним на
doc#101 злочину <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Чи не здається Вам <g/> , що сьогодні ми є свідками творення нового міфу <g/> . Міфу про те <g/> , що
doc#101 романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> . Воно трошки
doc#101 вигадки <g/> . Так що такі речі існують <g/> , але поки що ми не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно
doc#101 , минулася тепер в сумніших обставинах <g/> , ніж ми думали <g/> , але в суті речі воно <g/> , це розчарування <g/> ,
doc#101 звичайно <g/> , ніколи не буде <g/> . Якби не було тіней <g/> , то ми не сприймали б і світла <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : У Вашому житті <g/> ,
doc#102 було 40 років тому <g/> , що від цього зміниться <g/> , якщо ми почнемо тепер закидати один одному якісь <g/> …
doc#102 , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж з'їли <g/> . </p><p> Тоді він запросив мене до другої