This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 | ! — заступається неоціненними фактами <g/> . От | ми | не знали <g/> , що робив Шевченко <g/> , скажімо <g/> , 5 липня |
doc#97 | Шевченко <g/> , скажімо <g/> , 5 липня 1848 року <g/> , — і от | ми | вже знаємо <g/> . Це інтерес <g/> , крім усього іншого <g/> , |
doc#97 | би <g/> : Ага <g/> , знай наших <g/> ! Або <g/> : Нема таких фортець <g/> , що | ми | не взяли б <g/> ! Сильніший ефект був би напевне <g/> , якби |
doc#97 | , неповний <g/> ) <g/> . Хоч здебільша поза прізвищами | ми | не довідуємося нічого <g/> , а з прізвищ мало |
doc#97 | краєвидів <g/> ; і <g/> , прочитавши всі три книжки <g/> , | ми | так і не знаємо <g/> , чи Шевченко брав регулярну |
doc#97 | виголоднілих і упосліджених казахів <g/> . Правда <g/> , | ми | не бачимо обличчя власника кулака <g/> . Але казахи |
doc#97 | місцевого <g/> , аборигенного homo sapiens <g/> . А коли | ми | вже при тих обставинах життя в загарбаних |
doc#97 | людині неторканим <g/> , — може <g/> , більше <g/> , ніж | ми | думаємо <g/> , навіть якщо вона не бунтувала <g/> , не |
doc#97 | порядною людиною <g/> , але на Приараллі — | ми | це тут уже згадували — він мав |
doc#97 | і не був « <g/> білоручкою <g/> » <g/> . </p><p> Навчені таким досвідом <g/> , | ми | вже ладні трактувати « <g/> страну <g/> » в твердженні про |
doc#97 | » <g/> . Ще б пак <g/> ! Захоплений і Автор <g/> . Мабуть <g/> , і | ми | з ним і з гостями <g/> … Режими змінюються <g/> , але влада є |
doc#97 | відповіді <g/> . На початку цього розділу | ми | бачили <g/> , що в колі Авторових ремінісценцій |
doc#97 | був показувати <g/> . Бо ж він писав біографію <g/> . </p><p> Але | ми | <g/> , читачі <g/> , знаємо <g/> . За поверхнею Шевченкового |
doc#98 | образу <g/> . Показати <g/> , хоч фрагментарно <g/> , як | ми | один одного не знали <g/> ; не знали <g/> , за Іп <g/> . Теном <g/> , ні |
doc#98 | знатися з ним <g/> , таким психічно відмінним <g/> , і | ми | сприятелювалися <g/> . Дотепний <g/> , бездоганно |
doc#98 | Польща суте золото творчого розуму й серця <g/> . Та й | ми | не в безнадійному боргу <g/> . Але винні ми тут |
doc#98 | серця <g/> . Та й ми не в безнадійному боргу <g/> . Але винні | ми | тут голосного і гордовитого визнання |
doc#98 | , що часом бралися за голову й питали себе <g/> : хто | ми | <g/> ? чиї діти <g/> ? — починали в дев'ятнадцятому |
doc#98 | . З клекочущої безодні вогненної <g/> , з провалля | ми | намагаємося виборсатися <g/> , і тяжко це дається <g/> . |
doc#98 | якесь відчуття і була якась межа <g/> , з якого і з якої | ми | знали <g/> , де кінчається <g/> , а де не кінчається |