Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#79 Сьогодні ми далі від розуміння творчости Куліша <g/> , ніж його сучасники <g/> .
doc#77 Чи не зустрінемося ми знов з етнографічним реалізмом <g/> , що так довго панував в українській літературі <g/> , а надто в творах <g/> , де герої — селяни <g/> ? </p>
doc#40 Тоді ці характеристичні слова або звороти розсіваються по авторському тексті <g/> , даючи цим відчути <g/> , як саме говорила б дана дійова особа <g/> , хоч водночас ми чуємо весь час голос автора <g/> .
doc#92 Так нас познайомлено <g/> , ми потиснули один одному руки <g/> , і я мав нагоду ближче придивитися в очі нашого гостя <g/> , оспівані пізніше в неофіційному київському гумористичному фолкльорі як « <g/> Білодідові риб'ячі очі <g/> » <g/> .
doc#67 І коли нам скажуть <g/> , що сьогодні кінські перегони відбудуться з перешкодами <g/> , що коні мають стрибати через ці перешкоди <g/> , то напевне ми дістанемо більше приємности <g/> . </p>
doc#31 Даремно шукали б ми у фанатика Бєлінського тієї лукавої іронії <g/> , що так часто одним заходом руйнує інерцію читачевого сприймання у Хвильового <g/> .
doc#40 Узуальний ( <g/> звичайний <g/> ) порядок слів у сучасній українській літературній мові не становить собою обов'язкової норми ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що обов'язкової норми порядку слів сучасна українська мова взагалі не має <g/> ) <g/> ; він навіть не є найчастіший <g/> ; якщо взяти якийнебудь текст і підрахувати <g/> , який відсоток становлять речення з послідовно витриманим узуальним порядком слів <g/> , то виявиться <g/> , що цей відсоток дуже малий <g/> , бо майже в кожному реченні знайдемо якенебудь відхилення від нього <g/> .
doc#72 А втім <g/> , у передньому слові до “ <g/> Російсько-українського словника правничої мови <g/> ” ( <g/> Київ 1926 <g/> ) “ <g/> редактори <g/> ” ( <g/> тобто А. Кримський <g/> ) заявляють <g/> : “ <g/> свідомо ми повводили в словник багато слів із давньої правничої української мови <g/> , щоб з'ясувати зв'язок сучасної мови з давньою <g/> , підвести під сучасну правничу мову історичний ґрунт і показати <g/> , яку силу слів із давньої правничої мови заховує сучасна мова України й як жорстоко помиляються ті <g/> , котрі обвинувачують теперішню українську мову <g/> , закидаючи їй штучність <g/> , кованість <g/> , галичанізм тощо <g/> .
doc#12 : „В той день <g/> , з якого ми починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , в Несвічу було повно гостей“ ( <g/> Орест Левицький <g/> ) <g/> . </p>
doc#77 Щоб ми побачили на ввесь зріст Василя Шеремету <g/> , ми повинні були б так само на ввесь зріст побачити і Гнатюка <g/> , і Шпачука <g/> , і Настю <g/> , і може ще декого — не як телеграфні стовпи <g/> , що мигтять перед вікнами поїзду <g/> , яким їде Василь Шеремета <g/> , а як повних і живих людей <g/> .
doc#80 В уривках з « <g/> Франсуа Війона <g/> » і « <g/> Самотнього мандрівника <g/> » це відповідає образній системі поезій Війона і картин Ван Гоґа <g/> , але це не стилізація лише <g/> , бо ми бачимо подібні засоби і в інших творах Домонтовича <g/> . </p>
doc#63 Тільки з часів І. Франка ці речі починають знаходити зрозуміння <g/> , але сміливо можна сказати <g/> , що і досі ми їх не збагнули до кінця <g/> .
doc#26 Ще менше ми знаємо <g/> , чи воно могло б стосуватися до церковнослов'янсько-староукраїнських мішанок доби Київської Руси <g/> . </p>
doc#84 Що ховається за цим підкреслюванням <g/> , що ми не на батьківщині <g/> : роз'ятрювання туги за Україною <g/> , Heimweh <g/> ?
doc#89 Це — типова програма того <g/> , що ми назвали критикою вгляду <g/> , вічного шукання нового <g/> , бажання схопити неповторність творчих особистостей <g/> .
doc#41 Бо повість ми читаємо вперше <g/> , а героя цього ми вже добре знаємо — вже не раз зустрічали <g/> .
doc#81 Екскурсія на великі виноградники <g/> , і ми зголодніли <g/> .
doc#77 Щоб ми глибоко сприйняли формування героя <g/> , ми повинні бачити людей <g/> .
doc#40 Тут теж існують варіації афективности <g/> , але вони зумовлені не властивостями самого предмета мови <g/> , а нашою оцінкою його <g/> , стилем <g/> , до якого ми відповідно вдаємося <g/> .
doc#40 В протилежність відмінкам <g/> , які <g/> , як ми бачили в §§ 33 <g/> , виконують активну ролю в реченні <g/> , визначаючи собою характер синтаксичних зв'язків іменника і його функцію в реченні <g/> , число і рід іменника як правило не зумовлені синтаксично <g/> .