This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 | тисяч і тисяч знищених « <g/> єретиків <g/> » <g/> , імен яких | ми | навіть не знаємо <g/> . </p><p> 2. СВОБОДА </p><p> Поневолення книги |
doc#52 | втрату рівноваги <g/> , кінець життя <g/> . Ходити | ми | навчаємося рано <g/> , і пам'ять дорослої людини не |
doc#12 | якусь обставину <g/> , напр <g/> . <g/> : „В той день <g/> , з якого | ми | починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> , |
doc#71 | слов'янське наріччя на кресах <g/> ) <g/> . На це питання | ми | не можемо відповісти <g/> . Невідомо також <g/> , чи то |
doc#25 | , що про мову сіверян <g/> , уличів і ти- верців | ми | не можемо сказати нічого певного <g/> , бо з їхніх |
doc#36 | і брудна робота <g/> . На тогочасних фотографіях | ми | бачимо його у довгій <g/> , просторій полотняній |
doc#18 | перегорнім сторінку <g/> . </p><p> ПОЗА МЕЖІ МОЖЛИВОГО </p><p> Коли | ми | пройшли через випробування й насолоду твору <g/> , |
doc#37 | « <g/> Час <g/> » <g/> , і це тримало нас тут <g/> . Це була праця <g/> . Але | ми | мали безліч вільного часу і повну |
doc#27 | загальному образові <g/> , то приблизно мали б | ми | ( <g/> за підрахунком Юрія Луцького <g/> ) 43 % |
doc#100 | , у нас такого <g/> , для нас він непритаманний <g/> , | ми | розвивалися осібно <g/> … Що б Ви на це сказали <g/> ? Від |
doc#69 | : \" <g/> Приїздіть до нас <g/> , навчіть нас <g/> , нас не вчили <g/> , | ми | нічого не знаємо\" <g/> . Але чи маємо ми право вчити |
doc#40 | значення сказаного <g/> . Приміром звук о <g/> , коли | ми | кажемо коза і коли ми кажемо козу <g/> , вимовляється |
doc#85 | нас цікавить <g/> . Так <g/> , існує <g/> , твердо відповідаємо | ми | <g/> . Докази <g/> ? Аж ніяк не апріорні <g/> , а сам наш |
doc#2 | багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо | ми | <g/> . Хіба тік би Дунай до Чорного моря <g/> , якби не той |
doc#77 | , що на титульній сторінці названа романом <g/> , хоч | ми | воліли б назвати її повістю або хронікою <g/> . Чому — |
doc#57 | об'явлення <g/> , візії апостола Павла <g/> . </p><p> І тут | ми | повертаємося до союзівської церкви <g/> . Але це вже |
doc#61 | вага того <g/> , як їх змальовано <g/> . Цих п'ятьох | ми | чуємо голоси <g/> , ми живемо в їхніх голосах <g/> . Решта — |
doc#19 | переважну частину літературної спадщини Мови | ми | вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> . За свідченням М. |
doc#33 | і в чотирьох романах Степана Радченка <g/> , і з них | ми | бачимо <g/> , що Підмогильний не тільки каже про |
doc#41 | , означає ще майже нічого не сказати <g/> . Бо повість | ми | читаємо вперше <g/> , а героя цього ми вже добре |