Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 тисяч і тисяч знищених « <g/> єретиків <g/> » <g/> , імен яких ми навіть не знаємо <g/> . </p><p> 2. СВОБОДА </p><p> Поневолення книги
doc#52 втрату рівноваги <g/> , кінець життя <g/> . Ходити ми навчаємося рано <g/> , і пам'ять дорослої людини не
doc#12 якусь обставину <g/> , напр <g/> . <g/> : „В той день <g/> , з якого ми починаємо наше оповідання ( <g/> 6. лютого 1648 р. <g/> ) <g/> ,
doc#71 слов'янське наріччя на кресах <g/> ) <g/> . На це питання ми не можемо відповісти <g/> . Невідомо також <g/> , чи то
doc#25 , що про мову сіверян <g/> , уличів і ти- верців ми не можемо сказати нічого певного <g/> , бо з їхніх
doc#36 і брудна робота <g/> . На тогочасних фотографіях ми бачимо його у довгій <g/> , просторій полотняній
doc#18 перегорнім сторінку <g/> . </p><p> ПОЗА МЕЖІ МОЖЛИВОГО </p><p> Коли ми пройшли через випробування й насолоду твору <g/> ,
doc#37 « <g/> Час <g/> » <g/> , і це тримало нас тут <g/> . Це була праця <g/> . Але ми мали безліч вільного часу і повну
doc#27 загальному образові <g/> , то приблизно мали б ми ( <g/> за підрахунком Юрія Луцького <g/> ) 43 %
doc#100 , у нас такого <g/> , для нас він непритаманний <g/> , ми розвивалися осібно <g/> … Що б Ви на це сказали <g/> ? Від
doc#69 : \" <g/> Приїздіть до нас <g/> , навчіть нас <g/> , нас не вчили <g/> , ми нічого не знаємо\" <g/> . Але чи маємо ми право вчити
doc#40 значення сказаного <g/> . Приміром звук о <g/> , коли ми кажемо коза і коли ми кажемо козу <g/> , вимовляється
doc#85 нас цікавить <g/> . Так <g/> , існує <g/> , твердо відповідаємо ми <g/> . Докази <g/> ? Аж ніяк не апріорні <g/> , а сам наш
doc#2 багато з нас спостерігало в Баварії <g/> , — спитаємо ми <g/> . Хіба тік би Дунай до Чорного моря <g/> , якби не той
doc#77 , що на титульній сторінці названа романом <g/> , хоч ми воліли б назвати її повістю або хронікою <g/> . Чому —
doc#57 об'явлення <g/> , візії апостола Павла <g/> . </p><p> І тут ми повертаємося до союзівської церкви <g/> . Але це вже
doc#61 вага того <g/> , як їх змальовано <g/> . Цих п'ятьох ми чуємо голоси <g/> , ми живемо в їхніх голосах <g/> . Решта —
doc#19 переважну частину літературної спадщини Мови ми вже <g/> , очевидно <g/> , не можемо <g/> . За свідченням М.
doc#33 і в чотирьох романах Степана Радченка <g/> , і з них ми бачимо <g/> , що Підмогильний не тільки каже про
doc#41 , означає ще майже нічого не сказати <g/> . Бо повість ми читаємо вперше <g/> , а героя цього ми вже добре