Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 , і мене взято на « <g/> розмову <g/> » <g/> . Там між іншим мене запитали <g/> , що я знаю про Догадька <g/> . Я сказав <g/> , що
doc#92 ще встигнув на перший удар годинника <g/> , але без мене <g/> . Пізніше між нами ніколи не було розмови про це <g/> .
doc#81 ставитися до людини взагалі скептично <g/> . Для мене такими місцями були Акрополь у Греції <g/> , Нара в
doc#20 році я бачив його як осередок українськости <g/> , і в мене існувала певність <g/> , що там не пропадемо фізично
doc#87 не кланяється <g/> , ніхто ні об чім не пита <g/> . Сльози мене <g/> , каже <g/> , пройняли <g/> ! Блукаю <g/> , як та сирота <g/> .
doc#81 служак-виконавців <g/> , і життя мусіло не один рік мене вчити <g/> , щоб я зрозумів значення ініціятиви <g/> . </p>
doc#81 вирваних цитат <g/> . Усе решта не існувало для мене і в такому « <g/> виданні <g/> » <g/> . Така завіса збуджувала
doc#92 перервалося <g/> . Наприкінці жовтня прийшов до мене лист від Кайперса про початок справи <g/> , а за тим
doc#37 : </p><p> — Ні <g/> , сину <g/> . України ви не збудуєте <g/> . </p><p> Але вона мене ніколи не спиняла й не вдавалася до жадних
doc#95 степу <g/> . </p><p> Коло виходу з харківського аеропорту на мене чекала невеличка делеґація <g/> . Вони прийшли з
doc#100 … Та й <g/> , відверто кажучи <g/> , трохи лякають вони мене <g/> , ті праці <g/> : там ще дух старого колективізму <g/> , а не
doc#81 , українським у людях і краєвиді вразив мене <g/> . Він вилився в вірш <g/> : </p><p> І раптом фанфари <g/> , ура й
doc#81 , напівзрозумілої <g/> . Перед зеленими святами мене відряджали принести до кімнат трави на підлогу
doc#0 ? </p><p> — Сказали <g/> . </p><p> — Нікуди не йдіть <g/> . Чекайте тут на мене <g/> . </p><p> Ця чудасія чекання тривала понад півгодини <g/> .
doc#92 моє добре ім'я було втоптане в болото <g/> , пошана до мене втрачена в багатьох колег <g/> , мій вплив на молоде
doc#81 літературної мови <g/> » <g/> . Тоді в Києві не знали про мене більше <g/> , ніж я знав про Київ <g/> , не знали навіть <g/> , чи я
doc#92 у смокінгу й з метеликом на шиї примчався до мене <g/> . Він просив тисячу разів вибачити йому <g/> ,
doc#94 , підпорядкувати кожного індивіда <g/> , кожного мене <g/> . « <g/> Народ <g/> » ставав матеріялом для маніпуляцій <g/> ,
doc#81 » <g/> , я дивився <g/> , чи нема сьогодні статті проти мене <g/> , бо за такою статтею здебільшого слідувала
doc#81 . Може <g/> , він сподівався й на те <g/> , що тоді певніше мене евакуюють <g/> . Це не здійснилося <g/> . У повоєнні роки