This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Ілюзія сковородинського « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » <g/> . </p> |
doc#0 | Сковороду знову згадував Н. <g/> : світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> . </p> |
doc#0 | Чекайте тут на мене <g/> . </p> |
doc#1 | <p> У передчутті власної смерти — </p><p> І мене не мине <g/> , </p><p> На чужині зотне <g/> , </p><p> За решоткою задавить <g/> . </p> |
doc#2 | <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> . |
doc#4 | <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> . |
doc#4 | Можу уточнити <g/> , що писатиму майже виключно про другу <g/> , більшу й <g/> , як на мене <g/> , безмірно вартіснішу частину її книги <g/> , частину <g/> , що обіймає поезії від 1944 р. А в сторінках — 104 проти 54 першої частини <g/> . </p> |
doc#4 | Це поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься « <g/> Кухонна романтика <g/> » <g/> : </p><p> Відійду до вікна від печі </p><p> — хай кипить собі борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p> |
doc#4 | <p> Тут особа авторки не зовсім усунена <g/> , бачимо її і в займеннику мене і в виборі особи дієслова ( <g/> стану <g/> ) <g/> . |
doc#4 | доторк руки <g/> , </p><p> очі <g/> , </p><p> що дивляться крізь мене й не бачать <g/> , </p><p> і тепло <g/> , що за всі роки </p><p> трохи простигло наче <g/> … </p> |
doc#4 | Його власними словами <g/> : « <g/> Чистий я <g/> , не маю гріха <g/> , провини в мене немає <g/> , ані неправди <g/> . |
doc#4 | Він же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; ноги мої в кайдани закував і всі стежки мої назирає <g/> » ( <g/> Книга Іова <g/> , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> . |
doc#4 | Він же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; ноги мої в кайдани закував і всі стежки мої назирає <g/> » ( <g/> Книга Іова <g/> , 33 <g/> , 9—12 <g/> ) <g/> . |
doc#4 | А ось ми приймаємо це як зовсім нормальне <g/> : </p><p> Хлопче юний з синіми очима <g/> , </p><p> поцілуй від мене свої сині очі <g/> … </p> |
doc#4 | І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , зосереджуюся на тих образно-емоційних комплексах <g/> , що <g/> , як на мене <g/> , характеризують цю творчість як феномен серед інших індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> . |
doc#4 | » — </p><p> Так казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер припадком </p><p> тут у мене <g/> , під вікном <g/> , </p><p> бузини — як море <g/> ! </p> |
doc#4 | <p> Хто ж за мене багатший </p><p> по цей і по той бік <g/> ? |
doc#5 | Фізіологічній потребі <g/> , якої природа <g/> , на жаль <g/> , для мене не пошкодувала <g/> , я мушу забезпечити нормальне заспокоєння <g/> » <g/> , – але на цьому й годі <g/> . |
doc#6 | я складав вірші <g/> , за які мені ніхто ні гроша не заплатив <g/> , і які <g/> , нарешті <g/> , позбавили мене волі <g/> ” <g/> . </p> |
doc#6 | Курилик дістав завершену формальну освіту з літератури <g/> , і він залюбки писав прозу <g/> , — численні коментарі до власних малярських творів <g/> , автобіографічну книжку “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , що була успіхом у читачів і витримала двоє видань <g/> . |