Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 У поезії Зуєвського сказано все те <g/> , що в ній має бути сказане <g/> .
doc#8 Його грубий <g/> , шістсот- сторінковий том « <g/> Пантелимон Куліш у п'ятдесяті роки <g/> » має майже стільки приміток <g/> , скільки основного тексту <g/> , а ще більше джерельного матеріялу <g/> .
doc#9 Українська мова не має по суті жадного великого на розмір словника мови тієї чи тієї місцевости <g/> , бодай недосконало опрацьованого <g/> .
doc#9 Це безперечна неточність <g/> , але вона не здається надто загрозливою <g/> , по-перше <g/> , тому <g/> , що історично справді чимало подільських впливів на літературну мову йшло не безпосередньо з суміжного з Київщиною Поділля <g/> , а через посередництво Львова <g/> ; по-друге <g/> , тому <g/> , що Волинь <g/> , хоч і має дуже багато відмінного від Галичини <g/> , все-таки має більше спільного з нею <g/> , ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі <g/> .
doc#9 Це безперечна неточність <g/> , але вона не здається надто загрозливою <g/> , по-перше <g/> , тому <g/> , що історично справді чимало подільських впливів на літературну мову йшло не безпосередньо з суміжного з Київщиною Поділля <g/> , а через посередництво Львова <g/> ; по-друге <g/> , тому <g/> , що Волинь <g/> , хоч і має дуже багато відмінного від Галичини <g/> , все-таки має більше спільного з нею <g/> , ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі <g/> .
doc#9 Тепер має Галичина повести дальше велике і святе діло народного відродження <g/> .
doc#9 <p> Василь Мова — призабута постать <g/> , яка одначе має всі права на те <g/> , щоб посісти в історії нашої літератури й літературної мови другої половини XIX ст <g/> .
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 У цім разі надто до користи може стати польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми
doc#9 Це має особливо велике значення <g/> , через те що М. Старицький був загальновизнаним лідером певної течії в розвитку української літературної мови <g/> , його « <g/> куті слова <g/> » викликали такі палкі дискусії й заперечення <g/> , що пам'ять про них живе ще й тепер <g/> , хоч самі поезії й переклади М. Старицького <g/> , де він переважно запроваджував свої мовні новації <g/> , й не належать у наші дні до часто і масово перечитуваних <g/> . </p>
doc#9 І коли так судить об мові <g/> , то треба те ж саме розважити й у всьому <g/> , і хисту національного не треба розвивать <g/> , — ні музики <g/> , нічого <g/> , — нехай буде все тільки на ступні первісно- народному <g/> : значить і науки не посувать <g/> , досить того світогляду <g/> , який має наш простий чоловік <g/> !
doc#9 Багато з них має <g/> , у згоді з наведеними вище поглядами Олени Пчілки <g/> , і більш або менш точний відповідник у польській мові <g/> .
doc#9 Якщо практикою свого мовного новаторства М. Старицький частково кликав до Галичини <g/> , то своєю програмою мовного розвитку <g/> , своєю усвідомлюваною чи не усвідомлюваною <g/> , це не має значення — « <g/> теорією <g/> » мовного розвитку він кликав переважно і насамперед до Галичини <g/> .
doc#9 Сучасники щораз виразніше помічають <g/> , що літературна мова <g/> , як вони її зустрічають у галицьких журналах і газетах <g/> , має чимало для них незвичного <g/> . </p>
doc#9 Він убачає цю причину в тому <g/> , що літературна мова в Галичині має незмірно ширшу сферу вживання <g/> , ніж у Великій Україні <g/> .
doc#9 Кінець кінцем українська мова має надто багато спільних слів і виразів з іншими слов'янськими мовами і серед них чимало й позичених <g/> .
doc#9 Коли другий аргумент у дискусії не новий <g/> , бо на це вже вказував досить докладно І. Кокорудз <g/> , то перший аргумент <g/> , дарма що дехто посилається на нього і в наші дні <g/> , ледве чи має доказову силу <g/> .
doc#9 В листі до Н. Кобринської з 26.02.1898 р. він писав <g/> : « <g/> Слово розвиток давно вжив д. Франко в передньому слові до свого перекладу " <g/> Фавста <g/> " і потрапив добре <g/> »3. Для нас тут не має значення <g/> , чи справді слово розвиток — індивідуальний витвір І. Франка <g/> .
doc#9 Це ставлення <g/> , як і взагалі обставини життя в українській революційній колонії у Львові <g/> , схопила в деяких цікавих деталях Наталя Романович-Ткаченко в своїй повісті з життя українських революціонерів « <g/> Манівцями <g/> » <g/> , яка не має <g/> , правда <g/> , великого історико-літератур- ного значення <g/> , але зберігає безпосередній документальний інтерес <g/> .
doc#9 троянда <g/> » <g/> , V <g/> , 43 <g/> ) <g/> ; звитий ( <g/> « <g/> Молодий ходу звиннішу має <g/> » — « <g/> Кассандра <g/> » <g/> , VI <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; незогірший ( <g/> « <g/> Побачила за містом Чиюсь маленьку віллу — незогіршу <g/> » — « <g/> Йоганна <g/> , жінка Хус <g/> » <g/> , VIII <g/> , 76 <g/> ) <g/> ; трудно ( <g/> « <g/> Чом ти ліпше Сюди не перевіз матусі <g/> ?