Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : має бути — майбутній <g/> ; пор <g/> .
doc#40 Але <g/> , з другого боку <g/> , інфінітив має деякі властивості дієслова <g/> , зокрема багате керування <g/> .
doc#81 Який же був мій подив і радість <g/> , коли після перших привітань він проголосив <g/> , що він має рукопис моєї синтакси <g/> .
doc#9 троянда <g/> » <g/> , V <g/> , 43 <g/> ) <g/> ; звитий ( <g/> « <g/> Молодий ходу звиннішу має <g/> » — « <g/> Кассандра <g/> » <g/> , VI <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; незогірший ( <g/> « <g/> Побачила за містом Чиюсь маленьку віллу — незогіршу <g/> » — « <g/> Йоганна <g/> , жінка Хус <g/> » <g/> , VIII <g/> , 76 <g/> ) <g/> ; трудно ( <g/> « <g/> Чом ти ліпше Сюди не перевіз матусі <g/> ?
doc#40 Особливо ж це стосується до минулого часу <g/> , який не має особових закінчень <g/> , а тому особливо вимагає при собі підмета <g/> .
doc#40 Далі показник майбутнього часу буду має на собі самостійний наголос <g/> , що дає змогу підкреслювати майбутність дії і вживати дієслова буде <g/> , дарма що воно в формі майбутнього часу тільки допоміжне <g/> , поруч з повнозначними дієсловами <g/> , пор <g/> .
doc#40 Практично для цього найкорисніше робити синтаксичну аналізу текстів найкращих наших майстрів слова <g/> , замислюючися над тим <g/> , які інші конструкції міг у кожному конкретному випадку використати автор <g/> , чим вони між собою стилістично різняться і які переваги має саме дана <g/> .
doc#40 Отже <g/> , кожний з цих звуків має тут розрізняльне значення <g/> .
doc#84 емоції і з якого виростає віра <g/> . </p><p> Трагедія нашої еміграції в тому <g/> , що вона має в собі певну кількість Дон Кіхотів <g/> , має гнітючу масу Санчо Пане і майже не
doc#40 <p> В односкладових* <g/> ) іменниках чоловічого роду сучасна українська мова має фактично три великі групи іменників <g/> , а саме <g/> : іменники <g/> , що мають наголос постійно на основі <g/> ; іменники <g/> , що мають наголос постійно на закінченні <g/> ; і іменники <g/> , що мають наголос в однині на основі <g/> , а в множині на закінченні <g/> . </p>
doc#62 Коли десь сьогоднішній стан наших знань не дозволяє на надійні висновки <g/> , редакторка має силу волі не давати похапливих рішень <g/> , а констатувати тверезо нашу сьогоднішню неспроможність знайти остаточне розв'язання <g/> , - наприклад <g/> , у вкрай заплутаному питанні про те <g/> , хто фінансував журнал <g/> , видаваний Донцовим <g/> , і чи були в ньому польські урядові гроші <g/> . </p>
doc#22 Правда <g/> , в фільмі радше гори ( <g/> вулкан <g/> ) виступають ворожою стихією <g/> , а море приязною <g/> , але це не має істотного значення <g/> , бо абстрактний у часи Коцюбинського конфлікт набрав у 1950 році таких реальних обрисів <g/> , що не вимагає взагалі вмотивувань абстрактними контрастами <g/> . </p>
doc#40 <p> Це можливе тим більше <g/> , що при числівниках два <g/> , три <g/> , <g/> , чотири іменник взагалі уживається в формі множини <g/> , але особливій <g/> , бо наголос він має звичайно в цих випадках такий <g/> , як </p><p> у родовому відмінку однини <g/> : рука — руки <g/> , — але дві руки <g/> ; брат — брата — брати <g/> , — але три брати <g/> ; вікно— вікна <g/> , </p><p> — але чотири вікна <g/> , пор <g/> .
doc#9 В дієсловах є один випадок кінцевого наголосу в третій особі однини в дієслові IV кляси ( <g/> за клясифікацією А. Лескіна <g/> ) з рухливим наголосом <g/> , де літературна мова в згоді з центральними і східноукраїнськими говірками має ( <g/> в протилежність першій особі однини і третій особі множини <g/> ) наголос на передостанньому складі <g/> : « <g/> Співецьку ліру держить <g/> » — « <g/> Сафо <g/> » <g/> , І <g/> , 5 <g/> ) <g/> .
doc#81 Так само з культурою — державний діяч тоді на місці <g/> , коли має певний мінімум культурности <g/> , але він не повинен бути обтяжений нею і мусить уміти розправлятися з культурою так само безоглядно <g/> , як з людьми <g/> , що стали невідповідними <g/> .
doc#65 Українська мова має серед інших два голосні <g/> , і та и. Подібно два голосні такого типу має російська мова <g/> , позначувані на письмі и та ы <g/> , як і польська <g/> , що позначає їх і та у. ( <g/> Абстрагуємося тут від особливостей артикуляції звуків українського и <g/> , польського у і російського ы <g/> , які в даному контексті не грають істотної ролі <g/> ) <g/> . </p>
doc#88 . </p><p> І <g/> , може <g/> , найважливішим є те <g/> , що в Совєтському Союзі вчений не має права на збереження гідности <g/> , що вчений щомиті мусить озиратися — чи не треба буде
doc#25 <p> Однією з відмінностей української мови проти російської він уважає те <g/> , що українська мова має фонему о/ô тоді як російська має фонему о ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ) viii <g/> .
doc#0 Н. поняття не має про судовий жарґон з російськомовним судом і законами <g/> , а що вже казати про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи будь-який ще <g/> .
doc#76 Слово мова замість язык на Україні також має свою прецікаву історію <g/> , але я її виклав у своїй статті 1988 p. <g/> , і нема сенсу її тут повторювати <g/> . </p>