Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#14 <p> Перемога була б остаточною <g/> , якби поет часом не зривався в катеринковий ритм і апокаліптичні теми — « <g/> У час <g/> , що не має імення й над нами грозою завис <g/> » — « <g/> Ані вістки від вас ми не маєм <g/> » <g/> … </p>
doc#6 Випускаючи на ринок свій новий виріб <g/> , фабрикант дає йому назву <g/> , що має інтригувати <g/> , приваблювати <g/> , спонукати цей виріб придбати <g/> .
doc#59 Вона має інше завдання показати образ людини руху — і це її програма може важливіша за укладення часто утопійних програмових схем <g/> , які <g/> , звісно <g/> , ніколи не будуть здійснені <g/> , бо життя перекине їх <g/> . </p>
doc#41 <p> Скептична посмішка Домонтовича має інших попередників і вчителів <g/> .
doc#91 Але питання має іншу сторону <g/> , і саме його я тепер підкреслюю <g/> : якщо в роман можна до смаку вставляти або виключати епізоди такого типу <g/> , це доводить <g/> , що він позбавлений стрункої композиції <g/> , що він розсипається <g/> , що він розхитаний <g/> , без стрижня <g/> , без міцних сюжетних ліній <g/> .
doc#80 Ідучи ще трохи глибше <g/> , можемо сказати <g/> , що парадоксальність ця має іронічний характер і перебуває в повній гармонії з загальною іронічною світонастановою автора <g/> . </p>
doc#25 В основі це розрізнення в Михальчука має історично-генетичний характер <g/> .
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#10 Та це не має істотного значення <g/> , бо так чи так Ганцов не обґрунтував первісного діялектного поділу східніх слов'ян <g/> , він встиг зробити це тільки щодо української мови <g/> , хоч широта перспектив <g/> , яка відкривалася з його дослідів <g/> , явно штовхала його до цих ширших узагальнень <g/> . </p>
doc#22 Правда <g/> , в фільмі радше гори ( <g/> вулкан <g/> ) виступають ворожою стихією <g/> , а море приязною <g/> , але це не має істотного значення <g/> , бо абстрактний у часи Коцюбинського конфлікт набрав у 1950 році таких реальних обрисів <g/> , що не вимагає взагалі вмотивувань абстрактними контрастами <g/> . </p>
doc#40 , вагон <g/> , ґава <g/> ) цей звук може вимовлятися як білябіяльно ( <g/> зближенням губів <g/> ) <g/> , так і лябіодентально ( <g/> зближенням долішньої губи до верхніх зубів <g/> ) <g/> ; розрізнення цих двох способів вимови не має істотного значення <g/> , і вони часто виступають поруч у того самого мовця і навіть у тому самому слові <g/> .
doc#40 Це або симптоми денаціоналізації певних прошарків нації <g/> , або <g/> , як у випадку з Семенком <g/> , мовна гра <g/> , яка не має істотного значення для розвитку мови <g/> . </p>
doc#82 Але Захід ( <g/> а з ним і українці Заходу <g/> , оті наші ми2 <g/> ) має їх куди менше <g/> , ніж Схід <g/> .
doc#36 Більше спільного має Ґе з майстрами пізнішими <g/> , яких він напевне не міг знати <g/> .
doc#25 <p> У цю “ <g/> етимологічну фонему <g/> ” можна і треба <g/> , за Михальчуком <g/> , внести дальші ускладнення <g/> , насамперед <g/> , відрізнення о <g/> , посталого із ъ <g/> , що не має “ <g/> дивере <g/> ”нта <g/> ” ô ( <g/> пісок <g/> , сон <g/> ) <g/> , знов таки на відміну від російської мови <g/> , де о з ъ цілком збіглося з основним о ( <g/> 2 <g/> , 28 <g/> ) x. Особливо багато уваги Михальчук приділив українській “ <g/> етимологічній фонемі <g/> ” е через її велику ускладненість ( <g/> 3 <g/> , 64 <g/> ; 2 <g/> , 28 <g/> ; 4 <g/> , 346 <g/> ) <g/> ; але цього не буду тут подавати <g/> , бо це вимагало б дуже довгого історико-фонетичного коментаря <g/> . </p>
doc#25 Тому <g/> , на його думку <g/> , північноросійська людність має “ <g/> подвійну основу <g/> : південноруську і псковсько-кривську <g/> ” ( <g/> 2 <g/> , 42 —44 <g/> ) <g/> .
doc#10 Уже в ( <g/> 2 <g/> , 167 <g/> ) вона відзначає як одну з переваг Є. Тимченка як мовознавця <g/> , що він має “ <g/> чудесні приклади <g/> , взяті здебільшого з етнографічних записів <g/> ” <g/> .
doc#65 Подібно до Тиняновського поручника Кіже <g/> , Тарасюк не існує <g/> : “ <g/> персона секретна й фігури не має <g/> ” <g/> .