Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#13 <p> Тут уже жадний Ґумільов нічого паралельного не має <g/> .
doc#14 І коли перший Маланюк має вже десятки епігонів — від Бажана до Славутича ( <g/> від великого до малого не завжди велика віддаль <g/> !
doc#14 <p> Перемога була б остаточною <g/> , якби поет часом не зривався в катеринковий ритм і апокаліптичні теми — « <g/> У час <g/> , що не має імення й над нами грозою завис <g/> » — « <g/> Ані вістки від вас ми не маєм <g/> » <g/> … </p>
doc#14 Але Лесич продовжує — « <g/> і не має краю <g/> » <g/> .
doc#14 Так <g/> , над цим ми не замислювалися — справді <g/> , земля не має краю <g/> .
doc#15 Тільки інтонація <g/> , отже <g/> , може вказувати слухачеві <g/> , атрибутивну чи предикативну функцію має даний прикметник <g/> .
doc#15 <p> Перший з цих типів - я його зватиму далі по-старому називним реченням - має свою генезу переважно в реченні <g/> .
doc#15 Другий - я зватиму його далі називним відмінком назви - має очевидно <g/> , як правило <g/> , свою генезу не в реченні <g/> , а в слові <g/> .
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#16 Він сам це чудово розумів <g/> , і виявом цього стала його теорія про те <g/> , що сучасний український народ не має своєї « <g/> еліти <g/> » <g/> , а складається тільки з « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , « <g/> свинопасів <g/> » <g/> , « <g/> черні <g/> » чи як там ще <g/> , а він <g/> , Донцов <g/> , голосить ідеї саме цієї ( <g/> відсутньої <g/> ) « <g/> еліти <g/> » <g/> .
doc#16 Поки йдеться про боротьбу з большевизмом <g/> , вісниківство має свої великі заслуги <g/> , свої чималі осяги <g/> , і воно в праві пишатися своїми перемогами і героїчністю принесених жертв <g/> .
doc#16 Так і Донцов уже в воєнні роки <g/> , коли показалося <g/> , як багато дірок має вибудувана ним загорожа <g/> , став поквапливо затикати чимраз загрозливіші дірки нашвидку вихопленими <g/> , а часто по-варварськи відбитими уламками статуй з храму української духовости <g/> .
doc#16 Де в чому він має рацію <g/> , де в чому ні <g/> .
doc#16 Підвалина <g/> , що скільки б підтасованих і зфальшованих цитат на потвердження її не наводив Донцов з староукраїнських джерел <g/> , не має нічого спільного з українським духом <g/> , а корениться в типово російській ментальності <g/> , становила завжди і тепер становить основу існування російської імперії <g/> .
doc#16 <p> Ці люди <g/> , поглинені до самозабуття однією ідеєю <g/> , нетерпимі до всякого прояву інакодумства <g/> , покликані своїм духом нищити все <g/> , що не йде з ними чи за ними <g/> , люди <g/> , що їх Донцов називає апостолами <g/> , а ми б воліли назвати інквізиторами ( <g/> бо даремно Донцов присягається християнством — його релігія нічого спільного з людяністю християнства не має <g/> , це хіба що давньожидівська релігія <g/> , а ще певніше — релігія антихриста <g/> , бога прокляття <g/> , жорстокости і антилюдяности <g/> ) <g/> , — ці люди <g/> , природна річ <g/> , нічого спільного з народом не мають <g/> .
doc#16 Навіть більше <g/> : не йдеться про цю конкретну організацію взагалі <g/> , бо в своїй практичній роботі вона має багато хиб <g/> .
doc#16 <p> Все на світі має свій час <g/> .
doc#17 Коли про це можна ще було сперечатися перед виставою <g/> , то тепер <g/> , після того успіху <g/> , який має вистава театру Блавацького <g/> , дискутувати на цю тему не доводиться <g/> .
doc#18 Він певний <g/> , що гебрей- ський народ має спеціяльне послання від Бога <g/> .