Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Так звана колишня могила Миколи Хвильового на тому <g/> , що колись було харківським цвинтарем <g/> , нічого спільного зі справжньою могилою Хвильового не має <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#9 <p> Василь Мова — призабута постать <g/> , яка одначе має всі права на те <g/> , щоб посісти в історії нашої літератури й літературної мови другої половини XIX ст <g/> .
doc#50 Поет має своє гетсиманське моління про чашу і свою страшну Голготу і він власної й на мак не має волі <g/> , і він на бездар не зводить руки <g/> , коли ті тягнуть його на хресні муки <g/> , хоч і знає <g/> , як і Христос <g/> , що він є Бог і світовая воля <g/> . </p>
doc#40 <p> Прийменник не має на собі окремого наголосу <g/> , інтонаційно прилягаючи до наступного слова — іменника або прикметника <g/> .
doc#86 література <g/> , власне <g/> , тут ні при чому <g/> , і твори так само й далі лишаються непророслими зернами <g/> , чимсь <g/> , що вийшло з країни минулого <g/> , не стало сучасним і не має взаконеного становища в країні майбутнього <g/> .
doc#40 Отже <g/> , вживання фіктивного підмета воно в українській мові не становить граматичної норми ( <g/> як <g/> , наприклад <g/> , німецьке es у безособовому реченні <g/> ) і кожного разу має бути вмотивоване стилістично <g/> . </p>
doc#40 , слово пекло українські мовці сприймають як вивідне від слова пекти <g/> , а в дійсності це слово має старий корінь <g/> , що означає 'смола' ( <g/> пор <g/> .
doc#8 Його грубий <g/> , шістсот- сторінковий том « <g/> Пантелимон Куліш у п'ятдесяті роки <g/> » має майже стільки приміток <g/> , скільки основного тексту <g/> , а ще більше джерельного матеріялу <g/> .
doc#40 Через те <g/> , що слово-показник має найзагальніше значення і найменше забарвлене афективно <g/> , воно найчастіше вживається в поточній мові <g/> .
doc#40 У реченні числівник один має властивості прикметника <g/> , а саме — завжди узгоджується з іменником <g/> : в однині — в роді <g/> , числі й відмінку <g/> , в множині — в числі й відмінку <g/> . </p>
doc#45 Трохи більше відомостей є про його молоді роки <g/> , а приб­лизно з 1863 доводиться обмежуватись на даних про наукову кар'єру — життєпис підмінено послужним списком <g/> , який теж має прогалини <g/> . </p>
doc#22 Наша література має що сказати людству <g/> .
doc#36 Те <g/> , що ми вище назвали перед-експресіонізмом Ґ е <g/> , має досить точний відповідник у Шевченковій поезії <g/> : енергійний мазок <g/> , спрощення <g/> , напрямленість <g/> , вихоплювання окремих частин цілого і яскрава їх подача <g/> ; маємо те саме розуміння художнього твору — не як точної копії реальних речей <g/> , а як узагальнення певних понять — і те саме розуміння завдань мистецтва взагалі <g/> : воно для них обох не імітація природи <g/> , а спосіб заражати людей почуттям й ідеями <g/> .
doc#99 Адже й саме слово « <g/> автостоп <g/> » має значення не тільки « <g/> зупиняти авто <g/> , щоб їхати <g/> » <g/> , а й « <g/> загальмувати авто <g/> » <g/> . </p>
doc#16 » Або <g/> : «" <g/> МУР <g/> " уважає <g/> , що " <g/> Вісник <g/> " мав згубний вплив на літературу доби <g/> » <g/> ; або «" <g/> МУРові <g/> " ці статті ( <g/> в " <g/> Віснику <g/> " <g/> , — Ю. Ш. <g/> ) не подобаються <g/> » і т. д. і т. д. Можна було б подумати <g/> , що Донцов не знає <g/> , що він має справу не з журналом <g/> , а із « <g/> збірником літературно-мистецької проблематики <g/> » <g/> , себто із збірником дискусійних матеріялів <g/> .
doc#40 <p> Модально-емоційне значення має також уживання в реченні давального відмінка займенника себе або особових займенників при присудку <g/> , напр <g/> .
doc#63 А Маланюк стоїть у безконечному і сповненому суперечностей монолозі <g/> , зверненому до України <g/> , і не має сили ні відвернутися від неї <g/> , ні прийняти її таку <g/> , як вона є. </p><p> Чи є ж хоч якісь познаки виходу з цього затяжного конфлікту <g/> ?