Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 « <g/> Паде дощ <g/> » — « <g/> Він іде <g/> » <g/> , 12 <g/> ) <g/> ; жию — живу ( <g/> « <g/> Не тільки жиють <g/> , а на життя мають <g/> …
doc#9 Коли до мови прикладають правило пропорції <g/> , заявляючи <g/> , що зараз є низ і долина <g/> , то конче повинні бути прислівники і внизу <g/> , і вдолині <g/> , коли від кликати є виклик <g/> , то від звати конче мусить бути визов <g/> , коли є форма обидва і обох <g/> , то неодмінно мають бути і форми оба і обидвох'' <g/> , то цим виявляють нерозуміння або небажання розуміти живі історичні процеси формування української літературної мови — не в кабінетах <g/> , а в перебігу мінливих і часто взаємосуперечних історичних подій <g/> .
doc#9 Легко помітити <g/> , що вагання в наголосі мають переважно слова абстрактнішого <g/> , загальнішого значення <g/> , слова <g/> , що ширяться через школу ( <g/> може і снідання завдячує своє наголосове хитання саме зв'язкові своєму з шкільною практикою <g/> ?
doc#9 <p> 2. У деяких іменниках чоловічого роду <g/> , що мають структуру <g/> : приросток ( <g/> односкладовий або з повноголосом <g/> ) + корінь ( <g/> односкладовий або з повноголосом <g/> , або двоскладовий <g/> ) + нульовий наросток і походять від дієслів <g/> , після багатьох стародавніх ще і новіших акцентологічних пересувів і змін <g/> , зв'язаних первісно зі старою системою інтонувань <g/> , закріпився як переважна норма накореневий наголос <g/> : прихід <g/> , похід <g/> , довіз <g/> , привіз <g/> .
doc#9 <p> 3. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви- ( <g/> крім тих іменників жіночого роду <g/> , що мають наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> ) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені <g/> : вистава <g/> , вимова <g/> , вимога ( <g/> але випадок <g/> ) <g/> , але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви- <g/> : вимова <g/> , вимога <g/> , зрідка навіть виставаxlii <g/> .
doc#9 <p> 5. В іменниках жіночого роду <g/> , що мають структуру <g/> : приросток ( <g/> з історично короткісним або циркумфлексово інтонованим голосним <g/> ) + дієслівний корінь + наросток -к + закінчення -а <g/> , східноукраїнські говірки подекуди зберігають накореневий наголос <g/> : оцінка ( <g/> тільки так у словниках <g/> ) <g/> , відпустка ( <g/> Голоск <g/> .
doc#9 Східноукраїнські говірки мають у цій функції переважно по + місцевий відмінок ( <g/> під впливом російської мови чи незалежно від цього — це для нас тут не має значення <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б <g/> , між іншим <g/> , повернення конструктивних сил <g/> , що мають у своїй мові деякі галицькі елементи <g/> .
doc#9 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#9 <p> Не треба спеціяльно доводити <g/> , що ані поняття чистоти мови <g/> , ані поняття « <g/> грубости <g/> » не мають об'єктивних підстав у цих і подібних судженнях <g/> , а тільки відбивають соціяльну оцінку мовців <g/> .
doc#9 ; </p><p> д. Іменники типу зілля мають довгі приголосні плюс є ( <g/> Павловський позначає його і <g/> ) <g/> : насіньні ( <g/> 7 <g/> ) <g/> , весільлі ( <g/> 28 <g/> ) та ін <g/> .
doc#9 мають закінчення -и <g/> : царевы князи <g/> ; спорадично також інші прикметники <g/> : мы женаты <g/> , булы б богатыxciii <g/> ; </p><p> 8. Часті нестягнені прикметники <g/> .
doc#9 Проте <g/> , можна висловити припущення <g/> , базуючися між іншим на позначках у словнику Грінченка <g/> , що північноукраїнський характер мають такі вжиті Шевченком слова <g/> , як Заверюха ( <g/> « <g/> Катерина <g/> » <g/> ) <g/> , покотьоло " <g/> кружало <g/> " ( <g/> там-таки <g/> ) <g/> , ралець ( <g/> « <g/> Гамалія <g/> » <g/> ) <g/> , буцім " <g/> наче <g/> " ( <g/> « <g/> Сон <g/> » <g/> ) <g/> , бадьоритися ( <g/> там же <g/> ) <g/> , шматок " <g/> кусень <g/> " <g/> , " <g/> кавалок <g/> " <g/> , ( <g/> « <g/> Сліпий <g/> » <g/> ) <g/> , багно " <g/> болото <g/> " ( <g/> « <g/> Посланіє <g/> » <g/> ) <g/> , цуратися " <g/> зрікатися <g/> " ( <g/> « <g/> Посланіє <g/> » <g/> ) <g/> , вадить " <g/> нудить <g/> " ( <g/> там же <g/> ) <g/> , луда ( <g/> там же <g/> ) <g/> , ковтун ( <g/> « <g/> Відьма <g/> » <g/> )
doc#10 Ці статті не мають суто наукового характеру <g/> , це та галузь <g/> , де мовознавство межує з практичною мовною політикою <g/> , а вчений виступає водночас безпосередньо як громадянин <g/> .
doc#10 Якогось нового слова тут Ганцов не сказав <g/> , але ці його висловлювання мають загально-історичний інтерес <g/> .
doc#10 Але майже всі його праці з української діалектології мають за вихідний пункт саме говірки південної Чернігівщини <g/> .
doc#10 Зрозуміло <g/> , що з цього погляду мають бути досліджені й інші українські мовні пам'ятки <g/> , давніші й пізніші <g/> , — це одне з важливих завдань історії української мови тепер <g/> . </p>
doc#10 Тож не диво <g/> , що найбільше відповідає ідеалові Курило мова прози П.Куліша ( <g/> але не його поезії <g/> , з її синтезою української народної основи з церковнослов'янськими елементами <g/> ) <g/> ; як вона сама подає <g/> , “ <g/> це — найбагатші <g/> , найкращі зразки українського слова <g/> , що досі не мають рівних собі в українській прозовій літературі <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 138 <g/> ) <g/> .
doc#10 Це дає Курило особисте знайомство з північноукраїнським Лівобережжям від тих околиць <g/> , що межують з білоруською мовою й мають перехідний характер <g/> , до тих <g/> , що межують з південноукраїнськими говірками <g/> .
doc#10 <p> У цьому розділі я зупинюся тільки над ( <g/> 16 <g/> ) <g/> , бо ця праця <g/> , поперше <g/> , занадто щільно зв'язана з спостереженнями Курило в Хоробричах <g/> , а подруге <g/> , вона однаково випадає з циклу праць <g/> , що мають бути об'єктом нашого розгляду в наступному розділі <g/> , бо вона — єдина праця Курило <g/> , зв'язана з проблемами історії білоруської й російської мов <g/> , а не української <g/> . </p>