Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Ним замикається збірка <g/> , як ніби останнє поетчине провістя майбутнього чи <g/> , правильніше <g/> , не-майбутнього <g/> , безмайбутнього <g/> , кінця часовости й просторовости <g/> , не тільки людини <g/> . </p>
doc#4 <p> Про цю книжку <g/> , явно задуману як підсумок життєвої й творчої путі <g/> , Рубчак написав з позицій зрілого мужа <g/> , я тут <g/> , у цій статті <g/> , з погляду людини віку <g/> , близького до поетчиного <g/> .
doc#4 Було б добре почути ще голос молодої людини <g/> , третій погляд <g/> , третє наближення <g/> .
doc#5 Він говорить про непотрібність мистецтва <g/> , про практицизм сучасної людини <g/> , про характер науки <g/> , про суть нації <g/> , про ролю кохання в житті людини <g/> , а найбільше про білок і про розум <g/> .
doc#5 Він говорить про непотрібність мистецтва <g/> , про практицизм сучасної людини <g/> , про характер науки <g/> , про суть нації <g/> , про ролю кохання в житті людини <g/> , а найбільше про білок і про розум <g/> .
doc#5 Отже <g/> , розум <g/> , тільки розум може пояснити суть речей <g/> , дати змогу доцільно перебудувати життя людини й суспільства <g/> .
doc#5 Агностицизм твору дає передчути ідею закинености людини на землю <g/> . </p>
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 З такою наївністю сприймає ілюстрації дитячих книжок дитина <g/> , а чи є для дорослої людини більша приємність <g/> , як повернутися на кілька хвилин до свого дитинства <g/> , з його безпосередністю вражень <g/> ? </p>
doc#6 <p> Перший <g/> , найлегше приступний <g/> , побутово-топографічний плян картин Курилика одразу викликає в дорослої освіченої людини асоціації з полотнами Бройгеля <g/> .
doc#6 <p> Малювати бо означає відтворювати Божий світ у славу Бога <g/> , співати осанну Божій силі <g/> , приймати як належне слабкість людини <g/> .
doc#6 Але якщо говорити про справжній екзистенціалізм <g/> , від Гайдеґґера до Сартра <g/> , а надто його релігійну галузку <g/> , репрезентовану Ґабрієлем Марселем <g/> , то спорідненість Куриликової творчости <g/> , його світогляду <g/> , його обличчя як мистця з екзистенціялізмом у його центральній ідеї закинености людини в світ і безсилости перед світом незаперечна <g/> .
doc#6 <p> Своєрідний стихійний екзистенціялізм Курилика знаходить свій малярський вияв <g/> , як ми бачили <g/> , в тематиці його картин <g/> , у пропорціях намальованого ( <g/> малість людини <g/> ) <g/> , у доборі кольорів <g/> , у грі світла <g/> .
doc#6 У “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) ідейний зміст хреста <g/> , перед яким схилив коліна хлопець <g/> , недвозначний <g/> , але непрониклива для світла паморозь на вікні <g/> , напевне <g/> , вабила мистця не тільки мальовничістю своєї поверхні <g/> , а й символікою відгороджености людини від світу <g/> ; і брак природного світла <g/> , посилений образом безсилого блимання гасової лямпи <g/> , а зрештою й <g/> , — напевне холодна <g/> , — кам'яна підлога <g/> , — чи це лише побутові деталі <g/> ?
doc#6 У “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” стовпи ( <g/> ч. ЗО <g/> ) — не тільки частина телефонної лінії <g/> , а й хрести <g/> , а нечутний спів дротів для людини <g/> , що крокус шляхом <g/> , — ланка зв'язку з людством <g/> . </p>
doc#6 Справжнім тріюмфом мистцевої винахідливости є назва “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” <g/> , що справді змушує глядача добре замислитися <g/> , чи він має справу із загубленістю людини в світі <g/> , а чи з епізодом з Куриликового дитинства <g/> . </p>
doc#6 Нарешті <g/> , в Бройгеля <g/> , особливо в його сільських речах <g/> , бачимо спрощене <g/> , сумарне трактування облич ( <g/> Б'янконі зве це змалюванням узагальненої людини — “ <g/> universal <g/> , generic man <g/> ” <g/> ) <g/> , хоч воно не доходить до такої стандартности <g/> , як у Курилика <g/> .
doc#6 Стиль змасовленої людини <g/> , однієї з тих із стандартними обличчями <g/> , в стандартній одежі <g/> , силоміць перегнаної з однієї доби до іншої <g/> .
doc#6 Але це не означає <g/> , що його сприймання літератури було таке <g/> , як у людини з вулиці <g/> .
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .