Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Ось <g/> , нарешті <g/> , ціла група “ <g/> історій <g/> ” в одній картині ( <g/> “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” <g/> , ч. 7 <g/> ) <g/> : людина <g/> , що працює в полі <g/> ; двоє людей <g/> , що б'ються <g/> ; корова <g/> , що висмикує солому з покрівлі землянки-бурдею <g/> ; друга корова <g/> , що вже наїлася <g/> …
doc#6 І це чиста радість відкривати ці сценки й бачити крізь зображення людей або тварин події <g/> , що за ними ховаються <g/> .
doc#6 Прагнення точности в побутових деталях <g/> , нахил до “ <g/> історій <g/> ” у картині ( <g/> згадати б хоч Бройгелевого “ <g/> Мізантропа <g/> ” <g/> , тепер у Неаполі <g/> : прямує людина в чорному плащі й каптурі <g/> , занурена в міркування про марність світу <g/> , а злодій <g/> , підкравшіїся ззаду <g/> , витягає в мізантропа гаманець <g/> ) <g/> , залюднен- ня пейзажу постатями людей <g/> , нахил до багатоепізодности в картині <g/> , — хоч годі було б шукати в Курилика поєднанння стількох епізодів <g/> , як у Бройгеля <g/> : за підрахунком <g/> , що його подає П'єро Б'янконі <g/> , це число доходить 120 епізодів-історій у Бройгелевих “ <g/> Приказках <g/> ” ( <g/> Берлін <g/> ) і 84 в “ <g/> Дитячих грах <g/> ” <g/> , не кажучи вже про наявність коло 500 осіб <g/> , що з них кожна щось своє робить <g/> , у “ <g/> Шляху до Голготи <g/> ” ( <g/> Відень <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 <p> Такого типу “ <g/> килими <g/> ” <g/> , з візерунками малих різнокольорових людей <g/> , тільки не такі багаті на епізоди <g/> , знайдемо і в Курилика <g/> , приміром <g/> , у його “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , у “ <g/> Після снігопаду на авеню Балзам <g/> ” у торонтському циклі або в “ <g/> Весіллі в Кашубах <g/> ” у польському циклі <g/> , а на цій виставці — “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) <g/> , хоч тут епізоди почасти відмежовані один від одного контуром ніби окремої рамки <g/> , так що картина сприймається подеколи як конґльомсрат відносно самостійних менших картин <g/> , об'єднаних тільки загальною ідеєю <g/> .
doc#6 Натомість картину виповнює земля <g/> , безмежна <g/> , всепоглинаюча <g/> , безконечна земля <g/> , серед якої закинено самотню людину — людей <g/> .
doc#6 Звиклий до його “ <g/> поетики <g/> ” глядач <g/> , придивляючися до його нібито “ <g/> безідейних <g/> ” картин <g/> , картин <g/> , що ніби просто замальовують пейзаж <g/> , вигляд чи вчинки людей <g/> , починає <g/> , — може <g/> , не завжди доречно — і в багатьох з них знаходити те <g/> , що Курилик називав “ <g/> символами <g/> ” <g/> .
doc#6 У “ <g/> Корови під зливою <g/> ” ( <g/> ч. 28 <g/> ) збитість корів у щільностулений гурт знову говорить про безсилість живих істот <g/> , а отже й людей <g/> , перед грізною природою <g/> , а нещадна злива стає актом біблійно-гнівного Бога <g/> .
doc#6 Бройгель любив виводити людей зі спини <g/> , він не боявся робити це навіть на першому пляні картини <g/> , — пошлюся на його “ <g/> Падіння Ікара <g/> ” в брюссельському музеї <g/> .
doc#6 Бройгель часто подавав людей збитими групами <g/> , в яких обличчя поодиноких осіб стандартні або невиразні <g/> .
doc#6 Бачимо це <g/> , приміром <g/> , у віденському “ <g/> Самогубстві Саула <g/> ” ( <g/> група вояків <g/> ) <g/> , у групі вояків з “ <g/> Побиття немовлят <g/> ” <g/> , у групі людей <g/> , що прийшли реєструватися в брюссельському “ <g/> Переписі в Вифлеємі <g/> ” <g/> .
doc#6 В інтер'єрах Куриликових площинність здебільша виявляється частково <g/> , її порушують великого маштабу постаті людей <g/> .
doc#6 В оповідному пляні це здебільшого невеличкі постаті людей <g/> , в традиції Бройґеля або Босха <g/> , іноді тварин або автомобілів <g/> .
doc#6 Як і збивання людей у суцільні безобличні гурти <g/> , про яке вже була мова ( <g/> пор <g/> .
doc#6 <p> Людей “ <g/> без обличчя <g/> ” ми побачимо на картинах Ван Гога аж до його останніх пейзажів <g/> , а про таких людей у Курилика була мова вище <g/> . </p>
doc#8 Він був задля цього занадто егоцентричним і ставився до людей <g/> , — здається <g/> , без винятків <g/> , — з виразним спокійно-байдужим <g/> , навіть дружнім презирством <g/> . </p>
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#8 <p> Петров умів геніяльно не помічати людей і не шанувати їх <g/> , хоч разом з тим був завжди з усіма в добрих стосунках <g/> .
doc#9 Чи могло впливати на людей <g/> , закоханих у чар народної пісні і народної мови <g/> , — а такими були по-своєму і Котляревський <g/> , і Квітка-Основ'яненко <g/> , і романтики — чи могло на них впливати яке-небудь « <g/> Домоболіє проклятих <g/> » або інші продукти старокнижного <g/> , доромантичного погляду на мову й літературну творчість <g/> .
doc#9 Ні <g/> , були такі — так було <g/> , як ми вже бачили <g/> , з М. Драгомановим <g/> , — але не бракувало й людей <g/> , які свідомо й програмово орієнтувалися на запліднення літературної мови галицькими мовними елементами <g/> , на мовну синтезу <g/> .
doc#9 ) <g/> ; прихилець ( <g/> « <g/> Прихилець до людей окривджених <g/> » — 109 <g/> ; Жел <g/> .