Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 З двадцятьох пісень поеми йому віддано дві <g/> , і <g/> , що важливіше <g/> , конфлікт негайно перенесено в душу Мойсея <g/> , так ніби Авірон і Датан були тільки голосами сумління пророкового <g/> , голосами <g/> , почугими в час передсмертного звіту собі і Богові <g/> .
doc#40 ) слово що не тільки зв'язує підрядне речення з головним ( <g/> де йому відповідає відповідник з того <g/> ) <g/> , а і виконує в підрядному реченні ролю підмета <g/> , — отже <g/> , є типове сполучне слово <g/> .
doc#1 <p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться йому не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм чинити зло <g/> , ув'язнивши <g/> .
doc#10 “ <g/> принцип старожитності <g/> " <g/> , себто давності залюднсння даної частини української території ( <g/> 5 <g/> , 110 і далі <g/> ) <g/> , що дає йому змогу виділити південносхідні українські говірки від решти українських говірок <g/> .
doc#81 Я не хотів йому казати <g/> , що тоді я теж мав портрет Булаховського від нього самого і що цей портрет висів у моєму кабінеті в Колюмбійському університеті <g/> .
doc#77 Пізніше <g/> , коли йому скажуть <g/> , що одні пішли вправо <g/> , інші вліво <g/> , він обуриться тим <g/> , що ніхто не хоче піти просто <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Присутність » <g/> ) </p><p> У кінцевому акорді дисгармонія позародинного світу вдирається до тепла бідного домашнього вогнища і несе йому руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Щоб забавити дитину <g/> , почне йому баба казочку <g/> » ( <g/> Мирн <g/> .
doc#24 Вітри й сонце розворушили степ <g/> , і вже йому не заснути <g/> .
doc#46 Чи причиною тому були завжди щільно затиснені вуста <g/> , ніби в боязкої дівки на виданні <g/> , чи кумедне <g/> , як на мене <g/> , вбрання <g/> , помірковано бриджового типу <g/> , що не становило <g/> , мабуть <g/> , нічого надзвичайного в міжвоєнній Польщі <g/> , чи та м'якість <g/> , із якою він стискав простягнену йому руку <g/> , — я не можу сказати <g/> , але це враження лишилося в мене до кінця <g/> . </p>
doc#81 Одного разу посеред викладу йому зробилося погано <g/> , він зблід <g/> , схопився за серце <g/> , перервав свою мову і тільки зміг тихо промовити <g/> : </p><p> — Нічого <g/> , це мине <g/> . </p>
doc#42 І з сонцем у поета нема спільної мови <g/> , і він не без радости відчаю передчуває той <g/> , здається йому <g/> , вже близький день <g/> : </p><p> перед останнім світовим « <g/> прощай <g/> » <g/> , </p><p> коли безокі <g/> , безперервні ночі </p><p> затоплять сонце <g/> , Відень і Дунай <g/> . </p>
doc#49 <p> Те <g/> , що йому потрібне <g/> , — синтетичний образ українського степу <g/> .
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#81 Але про цю зустріч з Тичиною оповів мені Булаховський <g/> , і нема підстав йому не вірити <g/> . </p>
doc#40 , речення « <g/> Надійна підійшла до сина <g/> , розпатлала йому волосся <g/> , притиснула свою голову до кучерів Аркадія <g/> » ( <g/> Коп <g/> .
doc#81 Цей був ще зовсім хлопчисько <g/> , було йому 16 років <g/> , його вірші в « <g/> Українському засіві <g/> » <g/> , напевне <g/> , були його дебютом <g/> .
doc#54 Навіть листа йому написав Матвій <g/> , але минає час <g/> , а відповіді нема <g/> .
doc#87 А це означає <g/> , що коли поколінню розкриються очі <g/> , коли воно зможе бачити <g/> , коли його мислення перейде в поле інших категорій <g/> , які йому досі були внеприступнені <g/> , то в його душі спалахне нова віра <g/> .
doc#102 Це йому забезпечило всякі премії <g/> , всякі нагороди <g/> , все <g/> , що хочете <g/> , але загубило як письменника <g/> .