This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 | провести до кінотеатру <g/> . Але зі мною не так уже | й | легко <g/> , бо треба <g/> , щоб і фільм мені підходив <g/> , і щоб |
doc#103 | в часи незалежности України приїздили до Києва | й | також погодилися дати мені інтерв'ю. Але перед |
doc#103 | якісь теми <g/> , сторінки <g/> , нюанси Вашого життя | й | до сьогодні <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю перед ким ховатися чи |
doc#103 | . Я ніколи нікого не зрадив <g/> . Це абсолютно щиро | й | однозначно <g/> . Моє сумління чисте <g/> . Звичайно <g/> , за |
doc#103 | , будуть <g/> ) критики <g/> , полемісти <g/> , історики <g/> . Треба | й | їм щось лишити на розгляд <g/> , відкриття і викриття |
doc#103 | . Хоча б тому <g/> , що людина не може об'єктивно | й | повністю <g/> , підкреслюю — повністю передати <g/> , що з |
doc#103 | два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні | й | Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . Я їх довго не |
doc#103 | б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а | й | пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я |
doc#103 | про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла | й | до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не |
doc#103 | й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво | й | не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> . Для Вас мало |
doc#103 | . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні | й | ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться |
doc#103 | самого <g/> . Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі | й | що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів |
doc#103 | про мене свої спогади <g/> … </p><p> — Але ж та прихована | й | відкрита « <g/> політика бойкотування <g/> » <g/> , яку |
doc#103 | , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші | й | надсилати мені <g/> . Оригіналів тих віршів <g/> , мушу |
doc#103 | сказати <g/> , слабеньких <g/> , думаю <g/> , ніхто <g/> , крім мене <g/> , | й | не мав <g/> . </p><p> Десь у роках 60-х Олесь Гончар приїздив |
doc#103 | найбільшим моральним авторитетом у житті | й | літературі <g/> ? </p><p> — Олександер Білецький і Леонид |
doc#103 | університеті кілька років тому відкрили | й | другий спеціялізований факультет у Хокайдо <g/> . В |
doc#103 | зі славістичними книгозбірнями Гарварду | й | Колумбії <g/> , — вона одна з найповніших <g/> . Японці тут |
doc#103 | одна з найповніших <g/> . Японці тут ходили <g/> , « <g/> охали <g/> » | й | « <g/> ахали <g/> » <g/> . Собі я залишаю лише одну шафу « <g/> з |
doc#103 | « <g/> з мистецтвом <g/> » <g/> , переважно українським <g/> , та | й | то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — |