Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 В його творах <g/> , виконаних найчастіше в перевазі сірих і брунатних кольорів <g/> , пропорція земного і небесного розв'язується звичайно за формулою — дві третини полотна небу <g/> , одна — землі <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#6 Тут зроблено спробу індивідуалізувати обличчя апостолів <g/> , також Пілата <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , Христа <g/> , про що <g/> , зрештою <g/> , сам мистець пише <g/> .
doc#6 П'ять місяців у онтарійському мистецькому колежі і п'ять місяців у мистецькій школі в Сан-Міґель-де-Аєнде становлять добрий рік мистецьких студій <g/> , а до цього додаються студії в Гамерсмітській школі мистецтв і ремесел <g/> , плюс <g/> , звичайно <g/> , вперте самонавчання <g/> , зокрема в ґалерії Айсікса <g/> .
doc#6 Григорія на вулиці Варвік у Лондоні <g/> , а пізніше <g/> , в Торонто <g/> , в Католицькому інформаційному центрі на розі вулиць Блур і Батерст <g/> , де звичайно ледве чи можна було зустріти представників високого інтелектуалізму або високих шарів суспільства <g/> .
doc#6 Але <g/> , звичайно <g/> , такий розподіл часу був не причиною способу Куриликового життя <g/> , а наслідком його поглинености внутрішнім життям <g/> .
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , знав це просте правило гри <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#8 Чи ж його вина <g/> , що в нас звичайно не розуміють ані того <g/> , як можна побачити дійсність інакше <g/> , ніж її звичайно бачать <g/> , ані того <g/> , що есеїстові дано право бачити ту одну сторону і не бачити інших <g/> ?
doc#8 Чи ж його вина <g/> , що в нас звичайно не розуміють ані того <g/> , як можна побачити дійсність інакше <g/> , ніж її звичайно бачать <g/> , ані того <g/> , що есеїстові дано право бачити ту одну сторону і не бачити інших <g/> ?
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#9 »1. Як бачимо <g/> , вимоги ці надто невеликі <g/> , а більші вимоги Б. Дідицького і його однодумців <g/> , звичайно <g/> , не могли здійснитися <g/> , бо не могло язичиє за тогочасних обставин витиснути літературну мову <g/> , сперту на народну основу <g/> .
doc#9 Таким чином <g/> , дискусія ця показує <g/> , як загально ( <g/> крім <g/> , звичайно <g/> , москвофільського табору <g/> ) прищепилася тоді в Галичині ідея загальноукраїнської літературної мови з наддніпрянською основою <g/> . </p>
doc#9 <p> Чим далі <g/> , тим більшає кількість нового в літературній мові <g/> , тим виразніше зростає відмінність зрощуваної на галицькому ґрунті літературної мови від мови <g/> , знаної і вживаної ( <g/> переважно <g/> , звичайно <g/> , серед народних мас <g/> ) на Великій Україні <g/> .
doc#9 Одначе внаслідок того незаперечного факту <g/> , що галицькі говірки почасти через свою розмірно більшу архаїчність <g/> , почасти через сусідство й частіші стики з польською мовною стихією зберегли дещо ( <g/> хоч <g/> , звичайно <g/> , не надто велику частину <g/> ) саме цих елементів <g/> , утрачених далі на схід <g/> , вийшло так <g/> , що об'єктивно П. Куліш запроваджував у літературну мову деякі нібито галицькі елементи <g/> .
doc#9 <p> Відповідав Б. Грінченкові І. Франко <g/> , відповідав не менш різко тоном і так само скрайньо змістом — тільки <g/> , звичайно <g/> , в протилежний бік <g/> .
doc#9 Але з історії літературних мов ми знаємо <g/> , що найархаїчніші форми звичайно зберігаються в найвідсталіших околицях і через це нормально не сприймаються літературною мовою <g/> . </p>
doc#9 Передусім тут треба <g/> , звичайно <g/> , говорити про РУП — Революційну Українську Партію <g/> .