Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Було це чи то на Коняччині <g/> , чи то на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу культурі <g/> , а пам'ятники Великому Вождеві були стандартні <g/> .
doc#0 Рік був сорок перший <g/> , і війна вже почала перекидати людей з місця на місце включно з по- тойбіччям <g/> .
doc#0 Рік був сорок перший <g/> , і війна вже почала перекидати людей з місця на місце включно з по- тойбіччям <g/> .
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#0 Друга світова війна в її початках 1939 і 1941 років у Франції <g/> , й Англії <g/> , і Польщі <g/> , а за два роки — Росії <g/> , виростала з приречености <g/> , болю й відчаю <g/> .
doc#0 Безглуздість усього людського і людиною створеного <g/> , що стала основою філософії ленінізму й сталінської метастази його в їхній квінтесенції червоного терору <g/> , тепер поширилася з ув'язнень <g/> , арештів і розстрілів ( <g/> а тепер і шибениць <g/> ) <g/> , що запанувала на численних Гулаґах <g/> , поширилася на всі сотні мільйонів населення Імперії без обмежень і порятунку <g/> .
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Громадянки Н. не було вдома <g/> , від початку війни всі жінки з самого ранку вирушали по харчових крамницях — ану ж десь щось « <g/> дають <g/> » <g/> , черги там треба було вистояти <g/> .
doc#0 Вартовий поводився <g/> , як зі старими знайомими <g/> , з обома <g/> .
doc#0 Вартовий поводився <g/> , як зі старими знайомими <g/> , з обома <g/> .
doc#0 Але другу Галицький приніс уже з собою <g/> : була тоді нова постанова уряду про стипендії студентам <g/> .
doc#0 Н. справді сказав цю єресь <g/> , але він сказав про це вчора і сказав Мусі Файбишенкові <g/> : ergo <g/> , на послугах Галицького був не хто інший <g/> , а саме Муся з його лискучою лисою головою <g/> , і круглим черепом <g/> , і викоченими на стало очицями <g/> . </p>
doc#0 Сцена — ніби пародія з якоїсь п'єси Корнійчука <g/> , той стиль <g/> .
doc#0 Не треба ні з ким зустрічатися <g/> .
doc#0 Н. більше ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його ментором з Раднаркомівської <g/> .
doc#0 <p> Але <g/> , забігаючи наперед <g/> , попрощаємося з тим <g/> , хто спрямував Галицького на слід Н.Мусю Файбишенка <g/> , либонь <g/> , вивезли в евакуаційних транспортах КГБ <g/> .
doc#0 Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато часу по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій Абрамович редаґує харківську обласну газету « <g/> Соціялістична Харківщина <g/> » <g/> .
doc#0 Але мільйони дійових осіб <g/> , мобілізовані й наймані <g/> , як Галицький <g/> , « <g/> добровільні <g/> » <g/> , як Н. <g/> , держава в державі <g/> , усі в машкарах <g/> , з поміняними прізвищами <g/> , усі під щоденною загрозою <g/> , все облуда — Галицький <g/> , який зовсім не Галицький <g/> , Н. <g/> , який не Н. Тихцем і оглядаючися <g/> , вони прокрадаються під теж облудний <g/> , постишевський монументальний пам'ятник Шевченкові <g/> , усе олжа і страх <g/> .
doc#0 <p> Красний Лиман </p><p> Сказати про втечу з Харкова було легше <g/> , ніж утекти <g/> .
doc#0 А Н. хотів виїхати з Харкова <g/> , але зовсім не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , звідки не буде вороття <g/> .