This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 | Роблю висновок <g/> , що творче життя Автора проходило під зорями Сталіна <g/> , Хрущова <g/> , Брежнєва <g/> . |
doc#97 | І могла та виплекана відповідно людина вірити і в поневолення казахів <g/> , і в їхнє щасливе життя <g/> . </p> |
doc#97 | І <g/> , може <g/> , так само <g/> , коли він викидає за борт історії Шевченків « <g/> Кавказ <g/> » і коли не помічає конфлікту <g/> , може вирішального в ті роки його життя <g/> , між Шевченковою зненавистю до імперії і — в її салдатській шинелі і на її муштровому пляці і в розвідній діяльності — служінням їй <g/> . |
doc#97 | Шевченка дозволяє Большакову безперешкодно впроваджувати суб'єктивні асоціяції <g/> , що їх породжують у його свідомості факти життя Шевченка <g/> . З чим і з ким він асоціює те <g/> , про що пише <g/> ? |
doc#97 | Як чотири роки тому в Києві донос Олексія Петрова перервав вільне життя Шевченка <g/> , так тепер донос Ісаєва поклав край відносно безжурному життю поета в Оренбурзі <g/> . |
doc#97 | З якою приємністю пригадую як контраст біографічні романи Андре Моруа <g/> , приміром <g/> , « <g/> Олімпіо <g/> , або життя Гюґо <g/> » ( <g/> NB — для автора <g/> : є і російський переклад <g/> ) <g/> . |
doc#97 | Для прикладу — життя Шевченка в Заураллі виразно розпадається на періоди цілковитого поневолення і — в певних рамках — відносної волі ( <g/> причому других <g/> , здається <g/> , було більше <g/> ! |
doc#97 | — вони ремствуватимуть <g/> , клястимуть своє життя <g/> , але виходу не знайдуть <g/> . |
doc#98 | так за звичкою зветься <g/> . </p><p> А живих джерел без ліку <g/> , жадібно пнуться вони в життя <g/> . Без адміністративних заходів <g/> , без примусу <g/> , наказів чи указів <g/> , гістерик <g/> , підплачувань |
doc#98 | Але чому він починав свій шлях літературного критика Рильським і Тичиною і так уперто повертався до них протягом усього свого життя <g/> ? </p> |
doc#99 | прадідів великих <g/> . </p><p> Але повернімось від проблем подорожей у нікуди <g/> , вибоїстих трас <g/> , сенсу життя <g/> , песимізму й ремства до Оксани Забужко <g/> , у книжці поезій якої я тепер гостюю |
doc#100 | непотопельну ні в яких огнях і водах провінційність <g/> , з якою я воюю все свідоме життя <g/> , але <g/> , на жаль <g/> , мало результативно <g/> . Звичайно ж <g/> , не про Шевченка |
doc#100 | Хоча <g/> , на кожному з цих <g/> , та й інших <g/> , сильних імен неодмінно <g/> , хотіли б вони цього чи ні <g/> , а радянське життя наклало свій відбиток <g/> , що тут вже зробиш <g/> . |
doc#101 | У містечку Лунд ( <g/> Швеція <g/> ) <g/> , де я викладав в університеті <g/> , я вдався до чернечого способу життя — два з половиною роки просидів у бібліотеці <g/> . |
doc#101 | І мені приємно <g/> , що це вдалося зробити тепер — це місто прекрасної архітектури <g/> , з ним пов'язане життя багатьох талановитих осіб <g/> , серед яких і мій учитель — професор Василь Сімович <g/> . |
doc#103 | 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> . |
doc#103 | Чи залишилися « <g/> закритими <g/> » для публічного обговорення якісь теми <g/> , сторінки <g/> , нюанси Вашого життя й до сьогодні <g/> ? </p> |
doc#103 | Хоча б тому <g/> , що людина не може об'єктивно й повністю <g/> , підкреслюю — повністю передати <g/> , що з нею впродовж життя відбувалося <g/> . |
doc#103 | Ці два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> . |
doc#103 | Я не усвідомлював суті її життя тоді <g/> , але вона постає з межовою ясністю з її листів тепер <g/> . |