Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 в тому довгому шляху від сорок другого року життя до теперішнього вісімдесят четвертого <g/> . </p><p> Буває
doc#4 » <g/> ) <g/> , ще раз Теліги <g/> … Маємо реакції на літературне життя <g/> , наприклад <g/> , сорокових років у Німеччині й
doc#4 Штравс не побоявся зробити власне подружнє життя в дрібних буденних конфліктах <g/> ,
doc#4 , метонімічно — вони образ змарнованого життя <g/> , наближання старости <g/> . Але не така душа <g/> . І
doc#4 була диктована їй обставинами її життя <g/> , що схиляли до нотування вражень і переживань <g/> ,
doc#4 і творів малярства <g/> … Ми свідомо ведені тут крізь життя людини <g/> , збережене для майбутнього <g/> , з одного
doc#4 думати <g/> … </p><p><g/> … що ти не жила <g/> , тільки мріяла про життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p>
doc#4 свою поезію в мусульманський стиль мислення й життя <g/> : </p><p> Sonst wenn man den heiligen Koran zitierte <g/> , </p>
doc#4 . </p><p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> , виливається в спокійний і
doc#4 цілком чужі <g/> , вона вся тут і тепер <g/> , у межах одного життя <g/> . Але мотив гармонії й вірности подружнього
doc#4 . Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про
doc#4 <p> устах <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Питання <g/> » <g/> ) </p><p> Світ для неї — в'язниця <g/> , а життя — незбагненне <g/> , і людина зла <g/> , вона — </p><p><g/> … засмітила
doc#4 жить <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> ) </p><p> страшно жить <g/> ! Бо зміст життя — </p><p> Самотньо йдеш у ніч оцю <g/> , </p><p> у безвість <g/> , в
doc#4 ми вже готові взяти цей образ у супутники нашого життя і <g/> , відтепер <g/> , іти разом з ним до кінця путі <g/> . </p><p> ШІСТЬ </p>
doc#4 » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська
doc#4 знаю <g/> : не досить ще <g/> , </p><p> не тепер складу подяку </p><p> за життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе «
doc#4 » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що
doc#4 « <g/> діва залізна <g/> » <g/> , що стискає груди <g/> , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> . І звідси відчайне — </p>
doc#4 поетичного мешкання <g/> ? Атлантики <g/> ? Людського життя <g/> ? </p><p> Вікна моєї в'язниці </p><p> Промінь сонця пестить
doc#5 і культурних закладах <g/> , панораму міського життя <g/> , перекрій побуту різних соціяльних прошарків