Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#100 нам легко буде думати про вихід у світ <g/> . А що ж з 20-тим століттям <g/> ? Точніше — з літературою
doc#100 , Євгена Плужника <g/> , Миколу Куліша <g/> , звичайно ж — ранній Тичина <g/> … В повоєнних роках важче <g/> , але
doc#101 проходила у « <g/> затінку совиних крил <g/> » ( <g/> таку ж бо назву мала його перша публікація на
doc#101 . В цьому можуть переконатися й наші читачі <g/> , бо ж розмова між тим <g/> , хто запитує <g/> , і тим <g/> , хто
doc#101 , завжди має ширше коло учасників <g/> , надто ж тоді <g/> , коли йдеться не лише про побутові теми <g/> ,
doc#101 щастя <g/> , таких людей можна знайти на Україні <g/> . Що ж до Чернівців <g/> , то напівжартома можна сказати <g/> ,
doc#101 старшого покоління і розчарування або ж байдужости молодшого <g/> : переконані комуністи
doc#101 питання — чи тут не твориться міт <g/> , знову ж таки <g/> , хоч це звучить дуже педантично <g/> , але тут є
doc#101 , ясна річ <g/> . А якою я побачив Україну <g/> ? Це <g/> , знову ж таки <g/> , дуже трудно сказати <g/> , тому що я її бачив
doc#102 погляди й перейшла до ворожого табору <g/> . У чому ж <g/> , власне <g/> , полягає ренегатство Ю. В. Шевельова <g/> ,
doc#102 , від партквитків не відмовлявся <g/> … В аспекті ж політичному не вважав себе учасником
doc#102 поганенька <g/> , та напис дуже зворушливий <g/> . Я ж був його вчителем три роки в Газетному
doc#102 подарував' бо не знав <g/> . Я йому тоді кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , Ви ж напишіть мені щось <g/> » <g/> . А він так трошки зам'явся і
doc#102 книжка <g/> , я — не автор <g/> » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> . І він написав <g/> . Ось ця книжка <g/> : «
doc#103 читач сам помітить <g/> , де яка епоха <g/> . До того ж <g/> , є на світі ( <g/> і <g/> , сподіваюся <g/> , будуть <g/> ) критики <g/> ,
doc#103 . Зрештою <g/> , мені до цього не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі
doc#103 До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки дивляться по-різному
doc#103 однодумці <g/> , — вони не однодумці до кінця <g/> . </p><p> — Що ж до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене
doc#103 , і євреї писали про мене свої спогади <g/> … </p><p> — Але ж та прихована й відкрита « <g/> політика
doc#103 був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв <g/> . </p><p> Що ж до різних нагород чи високих визнань <g/> , я ніколи «