This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#87 | А ще ж не так давно і Харків був патріярхальною слободою <g/> ! </p> |
doc#85 | Недурно ж і самі марксисти заявляли <g/> , що вони повинні були поставити Геґеля з голови на ноги <g/> . |
doc#49 | Коло хати рідня — цей символ <g/> , звичайно ж <g/> , росте на асоціяціях з Шевчен- ковою ( <g/> « <g/> Садок вишневий <g/> » <g/> ) і Тичининою ( <g/> « <g/> Надходить літо <g/> » <g/> ) родинними ідиліями <g/> : « <g/> Сім'я вечеря коло хати <g/> » — Ц® Шевченко <g/> , « <g/> Виходить з хати молодая весела мати <g/> : де мій син <g/> » — це Тичина <g/> . |
doc#6 | Знову ж ідеологічні причини цього виразні <g/> , але для нас тут важить революційність у композиції як така <g/> . </p> |
doc#81 | Тим більше <g/> , що тут було зерно надії на невічність тогочасної політичної системи й трибу життя <g/> : повинна ж прийти антитеза <g/> . |
doc#37 | Майстренко <g/> , до того ж не письменник <g/> , — і далі проповідував ідеали комунізму й комуністичної партії <g/> , тільки не КПУ <g/> , а УКП <g/> . |
doc#49 | Не виключено <g/> , що цю традицію він використав <g/> , але знову ж цілком самостійно і по-новому <g/> . |
doc#81 | Ми ж були свої краяни <g/> , зі східніх земель <g/> , свої люди <g/> , щоб не вживати заяложеного « <g/> братиґ <g/> » <g/> . |
doc#12 | <p> 1. Приголосні д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , л <g/> , н <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш подвоюються перед закінченням в іменниках середнього роду <g/> , що закінчуються на -я не приймають в інших відмінках наростка -ят- ( <g/> теля—теляти <g/> ) <g/> , і в орудному відмінку однини іменників жіночого роду на приголосний <g/> , якщо ці приголосні стоять між двома голосними <g/> , напр <g/> . |
doc#86 | Так що ж <g/> , можна говорити про початок відкриття українського письменства 20-х років <g/> , бодай поза межами УСРР <g/> ? </p> |
doc#87 | І тому кинута в повісті фраза ( <g/> яка ж страшна <g/> , коли вдуматися в неї <g/> ! |
doc#81 | Того ж дня за вечерею я похвалився про це матері й сестрі Вірі <g/> . |
doc#28 | Спробуймо ж тепер дати слово передусім не всяким стороннім і побічним свідченням та голосам сучасників <g/> , а самим поезіям Зерова <g/> . </p> |
doc#0 | Та ж їхалося не кудись <g/> . |
doc#84 | Вікна позавішані наткнутими на цвяхи американськими жовто-зеленими ватяними ковдрами ( <g/> бо ж після мене потоп <g/> ! |
doc#59 | І <g/> , здається <g/> , не помилимося <g/> , що в колах асоціяцій <g/> , які при цьому постають <g/> , більшу ролю відіграють може моменти звукові — оті шелесні ж <g/> , ч <g/> , ш і свистові звуки с-с <g/> , що так виділяються в підібраних словах <g/> , ніж зорові образи цих тварин <g/> . |
doc#81 | А мали ж бути інші <g/> , їхні однодумці <g/> . |
doc#85 | Але такою ж мірою і ідеалізм <g/> . |
doc#40 | <p> Навпаки <g/> , коли зубний опиняється перед середньопіднебінним ч <g/> , він сам заступається середньо-піднебінним <g/> , а саме <g/> : з переходить у ж <g/> , с — у ш <g/> , а ц <g/> , т <g/> , д <g/> , зливаючися з ч <g/> , витворюють довге ч <g/> , напр <g/> . |
doc#51 | <p> Ті ж методи розглядати часткове на тлі цілости Сімович приніс у свої праці з ономастики <g/> , сказавши і тут багато нового <g/> , хоч <g/> , на жаль <g/> , синтетичної праці Сімович не лишив і тут <g/> , як не судилося йому написати й курс історії української мови <g/> . |