This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 | не твориться міт <g/> , знову ж таки <g/> , хоч це звучить | дуже | педантично <g/> , але тут є теж дві сторони питання <g/> . З |
doc#101 | на поверхні <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : О <g/> … Це навіть назвати кілька | дуже | трудно <g/> , тому що існує стандартний образ |
doc#101 | річ <g/> . А якою я побачив Україну <g/> ? Це <g/> , знову ж таки <g/> , | дуже | трудно сказати <g/> , тому що я її бачив по-різному <g/> . В |
doc#101 | течії <g/> , часом абсолютно конфліктні <g/> , це річ | дуже | непроста в конкретних обставинах <g/> . Так що тут <g/> , |
doc#101 | думку <g/> , міг би бути піднесений <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Це мені | дуже | тяжко сказати <g/> . І це одна з причин ( <g/> не єдина <g/> , |
doc#101 | бо це передусім справа конкретних заходів <g/> . А це | дуже | трудно вирішити <g/> . В усякому випадку треба |
doc#101 | кумедною <g/> . </p><p> Ю. Ш. <g/> : Так <g/> , комічною <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : Ситуація | дуже | скидається на ту <g/> , що існувала в минулому |
doc#102 | , як то кажуть <g/> , « <g/> з розпростертими об’ятіями <g/> » <g/> , | дуже | підкреслював своє люб'язне ставлення до мене <g/> , |
doc#102 | р. <g/> , Київ <g/> » <g/> . </p><p> Книжка поганенька <g/> , та напис | дуже | зворушливий <g/> . Я ж був його вчителем три роки в |
doc#102 | якісь <g/> … Тепер він мене запросив <g/> , і все було | дуже | мило <g/> . </p><p> А потім за два роки він запросив мене знову |
doc#102 | і став показувати <g/> . І дав мені в подарунок <g/> . Теж не | дуже | логічно <g/> : якщо я прохвост і негідник і т. д„ і т. д„ |
doc#102 | » <g/> . </p><p> Отже <g/> , це вже після розходження <g/> . Тих слів « <g/> | дуже | дорогій <g/> … » вже нема <g/> . Адже я відмовився |
doc#102 | , й один з кращих в університеті <g/> . Він був | дуже | здібний <g/> . Але я можу подати один такий маленький |
doc#102 | вже тоді виділявся <g/> . І я запам'ятав його образ | дуже | добре <g/> : скромний хлопчисько <g/> , дуже здібний <g/> , |
doc#102 | його образ дуже добре <g/> : скромний хлопчисько <g/> , | дуже | здібний <g/> , засвоює все моментально <g/> . Писав він |
doc#102 | а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не | дуже | грамотний <g/> . Одним словом <g/> , він опинився в першій |
doc#102 | знає <g/> , усе вміє <g/> , в оцій маминій сорочці — це було | дуже | мило дивитись <g/> . Це у вересні було <g/> . У грудні я бачу |
doc#103 | взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , | дуже | вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто |
doc#103 | є на сторінках спогадів <g/> . </p><p> — Реакція читача на них | дуже | бурхлива <g/> , навіть тих <g/> , хто їх не читав і <g/> , напевне |
doc#103 | читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> | дуже | цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом |