Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 В цьому вірші Наталі Лівицької-Холодної бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> .
doc#4 І в обох випадках одна з особливостей цього стилю — його дуже своєрідна « <g/> щоденниковість <g/> » з грою дуже особистого <g/> , інтимно-особистого й загального <g/> , біографічно обмеженого з умінням вийти до вселюдськости <g/> , патосу <g/> , вкладеного в рамки стислости й стрима- ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p>
doc#4 І в обох випадках одна з особливостей цього стилю — його дуже своєрідна « <g/> щоденниковість <g/> » з грою дуже особистого <g/> , інтимно-особистого й загального <g/> , біографічно обмеженого з умінням вийти до вселюдськости <g/> , патосу <g/> , вкладеного в рамки стислости й стрима- ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p>
doc#4 Привілей поезії — не називати <g/> , не договорювати й недоговорювати — використаний у цій книзі дуже широко й винятково майстерно <g/> .
doc#4 , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір <g/> ) <g/> , Гельм'язова — обмазана ( <g/> аз-аз <g/> ) тощо <g/> , дуже послідовно <g/> .
doc#4 Ці засоби в Наталі Лівицької-Холодної дуже різноманітні й могли б стати темою окремої статті <g/> .
doc#4 Якщо мав рацію Шопенгауер <g/> , казавши <g/> : « <g/> Межі того <g/> , що може дати один одному <g/> , - дуже вузькі <g/> .
doc#6 Справді <g/> , “ <g/> канадськости <g/> ” в творчості Курилика дуже багато <g/> , часто навіть з документацією <g/> , коли мистець точно льокалізує місце “ <g/> дії <g/> ” даної картини <g/> .
doc#6 У провідному мистецькому музеї Торонто <g/> , — Онтарійська мистецька галерія <g/> , — виставці було приділене дуже скромне місце — чотири кімнати в підвалі <g/> , з мінімальною реклямою й мінімальним відео <g/> , розрахованим найбільше на три-чотири особи <g/> .
doc#6 Мотив дороги повторюється в дуже багатьох його картинах <g/> , вона веде в нікуди <g/> , в циклі “ <g/> Страстей Христових <g/> ” вона веде на Голготу <g/> .
doc#6 Наївність деяких подібних “ <g/> символів <g/> ” часом нагадує подібні явища в творах Анрі Руссо <g/> , але не підлягає сумніву <g/> , що Курилик розглядав їх завжди дуже поважно ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , й Руссо <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Але ці фотографії він міг комбінувати дуже довільно <g/> .
doc#6 Багато картин Кріґгофа дуже виразно натякають на “ <g/> історію <g/> ” <g/> , в них показану <g/> , але дуже рідко в назві картини маляр виходить поза межі чистої називности <g/> .
doc#6 Багато картин Кріґгофа дуже виразно натякають на “ <g/> історію <g/> ” <g/> , в них показану <g/> , але дуже рідко в назві картини маляр виходить поза межі чистої називности <g/> .
doc#6 На Куриликових картинах з канадською тематикою люди дуже часто не мають обличчя <g/> .
doc#6 Одне — дуже почесне й підхлібне <g/> ; друге — просто протилежне до того <g/> ; а третє — найцікавіше <g/> . </p>
doc#6 Малювання з фотографій <g/> , малювання без мольберту <g/> , малювання по кілька картин на день — часом сімнадцятигодинний робочий день — усе це вимагало певних спрощень <g/> , часом дуже драстичних <g/> .
doc#6 <p> Та погляд <g/> , що Курилика не цікавили мистецькі вартості твору <g/> , що для нього важили тільки ідея і/або збут <g/> , дуже далекий від дійсности <g/> .
doc#6 <p> Іноді <g/> , особливо змальовуючи будинки й господарські споруди <g/> , Курилик дуже по-старомодньому ніби спершу складає рисунок <g/> , а потім його площини вкриває фарбою ( <g/> напр <g/> .
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .