Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 Словник цей стоїть далеко від вимог <g/> , що звичайно ставляться до академічних словників <g/> , він стоїть далеко і від свого попередника <g/> , академічного словника 1924—1933 р. Розмір його досить обмежений <g/> , 890 сторінок малого формату <g/> , семантичний поділ у межах словникового гнізда відсутній або дуже спрощений <g/> , фразеологія не опрацьована і <g/> , — може найголовніше <g/> , — посилань на джерела зовсім нема <g/> , що широко відкриває можливість довільного добору відповідників до російських слів <g/> .
doc#81 Це була експериментальна проза з величезною увагою до деталів і дуже розлогим їх викладом <g/> , темпом <g/> , близьким до манери Марселя Пруста <g/> .
doc#40 Але найневтральніший емоційно і найпоширеніший з тих наростків <g/> , що надають слову збірного значення <g/> , є нульовий наросток іменників середнього роду на -я <g/> , зв'язаний звичайно з подвоєнням приголосного перед закінченням ( <g/> якщо є умови для такого подвоєння <g/> ) <g/> : зілля <g/> , ломаччя <g/> , приладдя <g/> , збіжжя <g/> , лушпайя <g/> , листя <g/> , пір'я. Слова такого типу дуже поширені в українській мові <g/> , яка залюбки використовує збірні значення <g/> , напр <g/> .
doc#62 І <g/> , трохи далі - " <g/> дуже люблю танцювати <g/> " ( <g/> с. 627 <g/> ) <g/> .
doc#101 А це дуже трудно вирішити <g/> .
doc#19 Така своєрідна річ <g/> , як поема « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> , або дуже цікавий і запашний переклад частини « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » оголошені 1928 року заходами Михайла Возняка <g/> , але поза науково-архівну бірку « <g/> За сто літ <g/> » <g/> , приступну тільки вузькому колу фахівців <g/> , вони не пішли <g/> .
doc#55 УП 93 в справі писання і - и в чужих географічних назвах і чужомовних словах взагалі подає кілька прикладів з двома дуже побіжними і непослідовними посиланнями на « <g/> церковний ужиток <g/> » і невиразним « <g/> згідно з традиційною вимовою <g/> » ( <g/> 101 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Арµумент Німчинова проти Тимченка <g/> , — що так не говорять <g/> , що таких конструкцій у живій мові нема <g/> , — був дуже простий і <g/> , зрештою <g/> , самозрозумілий <g/> .
doc#81 Він загорівся проблемами мовознавства <g/> , його дуже цікавить повчитися в Булаховського <g/> .
doc#81 <p> Такі ті кілька <g/> , дуже мало <g/> , піднесень µрунту <g/> , здебільшого не гір <g/> , а хіба горбів на тлі одноманітно сірого й багнистого краєвиду харківського театру першої половини тридцятих років <g/> .
doc#38 Заперечення літературної традиції Шевченка поколінням ваплітян і неоклясиків <g/> , випади Зерова проти Чупринки <g/> , Олеся й Черкасенка не були випадком <g/> , як не було випадком <g/> , що Курбасів « <g/> Березіль <g/> » цурався української передреволюційної драматургії <g/> , а якщо — дуже рідко — звертався до неї <g/> , то переписавши побут на пародію <g/> , а історичну романтику на трагедію <g/> .
doc#81 Опера вже не звалася « <g/> Державна столична <g/> » <g/> , а просто « <g/> Державна <g/> » <g/> , про будування нової опери ніхто вже й думати не міг <g/> , усе стало сіре <g/> , місто <g/> , що було типово провінційним сотні років <g/> , дуже легко повернулося до свого первісного <g/> , нормального стилю життя <g/> .
doc#53 З дуже малим коефіцієнтом на поправку можна сказати <g/> , що переклад « <g/> Одіссеї <g/> » принципово вільний від церковнослов'янізмів <g/> . </p>
doc#63 Щира людяність <g/> , український національний гумор <g/> , приперчений дуже сильно <g/> , але не перетворений усе таки на мащення всього світу дьогтем <g/> , уміння показати <g/> , як людське обличчя в умовах дрібної і чужої дійсносте перетворюється раптом на свиняче рило — все це в Риндика щиро українське і все це веде до Гоголевих традицій <g/> .
doc#40 Таким чином невласна пряма мова становить собою дуже витончений засіб при відтворенні прямої мови дати відчути присутність і ставлення автора <g/> . </p>
doc#10 Давши дуже цінну з погляду лінгвістичної географії характеристику окремих ізоглос на Чернігівщині <g/> , як от межа акання і ствердіння ц ( <g/> 16 <g/> , 264 й далі <g/> ) <g/> , він був змушений у проведенні загальної межі піти за Карським <g/> , що сперся <g/> , як відомо <g/> , на один довільно вибраний </p><p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , и ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік той факт <g/> , що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою послідовністю тверднуть або м'якшаться <g/> .
doc#72 Та <g/> , що була <g/> , дуже рідко потрапляла на сторінки преси <g/> , бо була надто спеціяльна <g/> , а її розвиток гальмувало те <g/> , що преса її оминала <g/> .
doc#76 Цих останніх було і є дуже багато <g/> .
doc#19 Але це не є епігонське наслідування народньої пісні або Шевченка <g/> , а дуже своєрідне й сконцентроване її відтворення <g/> .
doc#29 Київ тоді був провінція <g/> , ми були столиця і дуже тим пишалися <g/> .